ТЕМИ
#ТЕРОБОРОНА #СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

Молоді пілоти: різні стежки й долі, які об’єднало небо

Прочитаєте за: 2 хв. 9 Лютого 2021, 11:49

Льотчик  3-го  класу Олексій  в дитинстві не мріяв стати військовим, але, як показує життєвий досвід, спонтанні рішення виявляються найвдалішими.  Втілити мрію батька, який закінчив авіаційне училище та з певних причин не зміг літати,  син сьогодні вважає вольовим і правильним рішенням,  про яке він ніколи не пожалкує.

— У 2017 році на аеродромі  Коротич я вперше піднявся в небо і відчув себе на своєму місці. Перші декілька хвилин було відчуття невагомості, але  головне — вміти опанувати себе, бо це твоя професія,  яка потребує цілковитої концентрації, підготовки та психологічної налаштованості.

Лише  торік льотчик закінчив Харківський національний університет ПС імені Івана Кожедуба. У бригаді транспортної авіації імені Дмитра Майбороди Олексій служить менше ніж  пів року, та  у свої 23 вже має понад 200 годин нальоту.

— Найважче керувати літаком у спеку, коли виходиш з кабіни весь мокрий не від того, що тобі жарко, а від втоми та виснаження. Літати — це не просто  вести велику машину, це  відповідальність за   виконання поставлених завдань та, насамперед, за життя  екіпажу.

Такої ж думки дотримується Анатолій, колишній випускник Кіровоградської льотної академії НАУ.  Хлопець пішов навчатися на пілота, але після закінчення  академії вирішив призватися до війська. Про такі випадки кажуть — один  на мільйон.

— Небо — це мій дім.  Колись я побоювався армії, але переосмисливши своє життя та цінності, бачу себе тільки військовим льотчиком,  професіоналом своєї справи. Нині я — помічник командира корабля, сподіваюсь, скоро, із накопиченням досвіду, стану і командиром. Все залежить від людини — якщо чогось дуже сильно захотіти, то всього можна досягти.

Штурмана корабля авіаційного загону авіаційної ескадрильї  Дениса, який  пишається важливістю своєї професії  на борту повітряного судна, на обрану професію надихнув дідусь.

—  Коли я обирав професію,  то одразу знав, що вона унікальна і  водночас відповідальна. Штурман  має володіти глибокими знаннями математики та інших точних наук, бо в мої обов’язки входять усі розрахунки: прокладання маршруту, розрахунок швидкості, часу, контроль польоту, точки десантування тощо.

Олена Гаврилюк

Читайте нас в Telegram