У минулому літаючі дрони успішно і не дуже використовували не лише під час ведення війн, але й у цілком мирних сферах. А часом безпілотники й поготів відігравали абсолютно…
Шоста ранку… У Карпатському селі Лазещина ще ніч. Вона не така, як у відомій пісні: «ніч яка місячна, зоряна, ясна! Видно, хоч голки збирай». Тут ніч наче чорна, як сажа – нічого не видно за метр. Лише налобні ліхтарики на головах військовиків дають змогу ледь розгледіти загальну картину. У притулку «Козьмещик», звідки дороги ведуть до Чорногірського масиву, зокрема і до найвищої точки України Говерли, обрані курсанти випускного курсу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного готуються до сходження на вершину Петрос. Вони перші, хто бере участь і з кого стартує пілотний проєкт «Курс гірської підготовки», який розпочато за ініціативи Генерального штабу ЗСУ і про який АрміяInform інформувала своїх читачів.
До гори Петрос через ліс і сніги – всього за якихось два дні
– Висуваємося з базового табору з висоти 863 метри над рівнем моря. Здійснюємо піший марш з набором висоти 1200 метрів до полонини Головачевська. Ночуємо у сніжній печері (іглу) на висоті 1400 метрів. Наступного ранку – підйом на вершину Петрос (2020 метрів), повертаємось у табір, – озвучує перший дводенний маршрут головний спеціаліст відділу фізичної підготовки управління доктрин і індивідуальної підготовки Головного управління доктрин та підготовки ГШ ЗС України Микола Шевяков. – Ще раз перевіряємо екіпіровку й спорядження (льодоруби, ліхтарики, бахали…) і висуваємось.
У групі, окрім Миколи Івановича і військових журналістів, 10 курсантів – випускників Національної академії з факультету бойового застосування військ, які планують по закінченні навчання поповнити колективи гірсько-штурмових бригад, а також троє офіцерів цього вишу.
Температура повітря того ранку була близько десяти нижче нуля. Снігопади, які пройшли напередодні, товстою ковдрою вкрили землю і смерековий ліс. Ми йдемо, власне, ним. Навколо – темрява і десь ледь чути шум гірської річки. Природа спить, жодна пташка не стрепенеться. А ми метр за метром просуваємось угору. Подекуди ділянки дуже слизькі. Це гірські потічки, які стікають до підніжжя гори, замерзли й утворили суцільний лід. А ще час від часу «ловиш» замерзле каміння і враження таке, що шпортаєшся через невидиму сходинку. Дорогою є час поговорити…
Тривалість зимового курсу – 4 доби, протяжність – 60 кілометрів
– Метою цього пілотного проєкту є підготовка кваліфікованих кадрів передусім для гірсько-штурмових бригад, Сил спеціальних операцій, інших військових формувань, які виконують завдання у гірській місцевості. Курс має назву «Альпініст України» і проводиться спільно з Федерацією альпінізму і скелелазіння України. Він має два блоки: зимовий і літній, – розповідає дорогою Микола Іванович. – Під час зимового відпрацюємо наступні питання: пересування гірською місцевістю, організація страховки і самостраховки, забезпечення життєдіяльності в автономних умовах, зокрема, ночівля в сніжній ямі, категорійне альпіністське сходження по маршрутах 1Б-складності тощо.
Тривалість зимового курсу – чотири доби. За цей час військовослужбовці здолають шлях протяжністю 60 кілометрів. З них не менше ніж 25% часу проведуть у темну пору доби.
Наразі фахівців з гірської підготовки не більше ніж два десятки – тому потреба в них колосальна
За словами експерта, ця ідея виникла тому, що фахівців з гірської підготовки обмаль – нині не більше ніж два десятки на всі ЗС України. Це ті люди, які свого часу пройшли підготовку в навчальному центрі в Грузії, або поодинокі військові, які самі займалися гірським туризмом чи альпінізмом.
– Відтак, ще однією загальною метою проєкту є систематизація цих знань і створення єдиного комплексу гірської підготовки. Щоб гірсько-штурмові бригади, яким бракує таких спеціалістів, були такими не за назвою, а за наповненням. 5% території України – це, власне, гірські райони. А в окупованій Республіці Крим і всі 20%. На Донбасі є терикони від відпрацьованих шахт, які за рельєфом подібні до гір. Тож, війську потрібні такі фахівці, – констатував представник Генерального штабу ЗС України.
Військовослужбовець, який пройде цей курс, повинен уміти безпечно пересуватися гірською місцевістю, виживати за будь-яких температур і погодних мов. Це допоможе ефективно виконувати поставлені бойові задачі.
– Якщо ж він не зможе прийти у визначене місце, то вже неважливо, як він вміє стріляти. Бо у заданий район слід передусім дійти! – окреслює головне завдання вишколу конкретного військовика співрозмовник.
До Курсу допустили не тільки сильних, а й найрозумніших
Як розповів старший викладач кафедри тактико-спеціальних дисциплін Національної академії сухопутних військ підполковник Дмитро Опалак, відбір курсантів до участі у пілотному проєкті розпочали на початку вересня.
– Критеріями відбору були не тільки бажання курсанта, зокрема щодо проходження подальшої служби у гірсько-штурмових бригадах. Насамперед брали до уваги його успішність, тобто загальний рейтинг серед випускників і, безумовно, показники з фізпідготовки. На першому етапі з ними проведені теоретичні заняття та практичний вишкіл на невисоких скелях. Нині це вже другий етап підготовки. Третій відбудеться навесні й складатиметься з так званого скельного блоку практичних занять. Потім курсанти складатимуть іспит представнику федерації альпінізму і скелелазінню України. Ті, хто його успішно складуть, отримають посвідчення і значок «Альпініст України», – розповів офіцер.
Так ми спілкувались півтори години, за які здолали близько 5 кілометрів. Підйом все наростав і ставав крутішим.
Про лавину, порятунок, зимовий ліс і плани
«Лавина!» – прокричав хтось з групи. Одного з наших таки «накрило». Почалась організація пошуково-рятувальних робіт. У хід пішли спеціальні щупи. Почалась командна робота. Зіграло на руку, що в цей час вже розвиднилось. Відлік часу йшов на хвилини. Добре, що члени команди швидко знайшли товариша.
А ще вище, на одному з дуже крутих підйомів, один зі «спарки» таки зірвався. Його підстрахував товариш і льодоруб. Як ви вже здогадалися, група почала практичне відпрацювання комплексу питань безпеки, порятунку людей, організації страховки. Простими словами – тих моментів, які в небезпечних горах збережуть життя.
Попереду на хлопців чекало подальше просування вгору й ночівля. Ми не були готові до таких завдань ні фізично, ні екіпіруванням, тож почали спуск у зворотному напрямку. Зимовий ліс – це просто казка. Всі йшли мовчки і насолоджувались цією незвичною тишею.
До речі, після успішного виконання дводенного переходу на команду Національної академії сухопутних військ сьогодні чекає сходження на Говерлу. Гадаю, ці незабутні миті будуть увічнені не тільки на смартфони цьогорічних випускників, а й у пам’яті, як найприємніші спогади всього подальшого життя хлопців!
Після них – першопрохідців пілотного проєкту «Курс гірської підготовки» – на черзі військовослужбовці навчальних центрів та бойових частин. Тож, гори навчатимуть виживати й інших! Проєкт триває…
Фото автора
