Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Підполковник Євген Рощупкін — старший викладач однієї з кафедр факультету зенітно-ракетних військ Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба. Науковець, має вчений ступінь, викладає сім дисциплін, вимогливий та відповідальний — саме таким знають Євгена Сергійовича його товариші по службі та курсанти.
Але мало кому з них відомо, що вже понад два десятиріччя по кілька разів на рік він заходить у донаційну залу Харківського обласного центру служби крові, де віддає частинку себе, рятуючи чиєсь життя чи здоров’я.
— Все почалося у 95-му, ще в мої курсантські роки, — пригадує Євген Рощупкін. — Тоді з подругою нашого однокурсника стався нещасний випадок, потрібно було дуже багато донорської крові. Звичайно, всі ми відгукнулися, прийшли на допомогу. На жаль, дівчину врятувати не вдалося, але моє бажання бути донором примножилося.
Відтоді походи до центру служби крові стали регулярними. Якогось дискомфорту чи погіршення стану здоров’я після чергової донації він ніколи не відчував, а особисто для себе донорство вважає ще й корисним.
— Завжди займався силовими видами спорту, що вимагають постійних тренувань та гарту тіла — паверліфтингом, єдиноборствами. Здачу крові теж вважаю тренуванням. Організм ніби відновлюється, омолоджується, покращується самопочуття і настрій, — говорить підполковник.
Основним мотиваційним чинником своєї донорської діяльності Євген Рощупкін називає щире бажання допомагати нужденним.
— Переважно я здаю кров для потреб відділення дитячої онкології. Там дуже високі вимоги до якості, і так вийшло, що саме моя їм підходить, — розповідає Євген Сергійович. — Буває, що мене знаходять самі батьки дітей і просять допомогти. Звичайно, ніколи не відмовляю, бо знаю, яка це трагедія для них, а кожна крапля крові — безцінна.
Він додає, що наразі в країні ситуація з донорством дуже складна, а особливо вона погіршилася торік, коли через карантинні обмеження люди стали рідше приїжджати до пунктів забору крові.
В електронній базі Центру служби крові напроти прізвища Євгена Сергійовича вказано понад 150 здач крові або її компонентів. Кожна донація — у максимально допустимій дозі: кров — 450 мл, плазма — 600 мл. Якщо перевести в людські життя, то вийде не один десяток врятованих.
— Електронний реєстр ввели у 2000-х, — говорить Євген Рощупкін. — А до цього в мене було ще близько 30 здач, та збирати довідки про них було ніколи, а так би була інша цифра. Втім, припиняти донорство, поки дозволяють здоров’я та вік, я не збираюсь, то ж вона обов’язково збільшиться.
Активна громадянська позиція військовослужбовця не залишилася непоміченою — Президент України присвоїв Євгенові Рощупкіну почесне звання «Заслужений донор України».
