Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
4 серпня 2014-го. До Донецького аеропорту заходить батальйонно-тактична група 93-ї окремої механізованої бригади. Її завдання — замінити бійців 72-ї бригади, які кілька місяців поспіль з десантниками, спецпризначенцями та добровольцями утримували підходи до летовища.
Один з підрозділів батальйонно-тактичної групи очолює капітан Сергій Колодій. Для офіцера це не перше бойове хрещення — лише кілька днів тому він звільняв Авдіївку та Піски, що згодом стали опорним пунктом наших сил, через який здійснювали ротацію та постачали провізію і боєприпаси захисникам аеропорту.
Будучи командиром роти, Сергій Колодій не раз сідав на місце механіка-водія, виводячи підрозділ в атаку на ворога. Інтенсивність боїв була такою, що люди в «броні», поливаючи противника вогнем, буквально труїлися пороховими газами, але своє завдання виконували до кінця.
— Сергій Володимирович був жорстким, вимогливим, але водночас справедливим командиром, — розповідає колишній військовослужбовець 93-ї ОМБр Дмитро Сорока. — Якщо комусь і діставалося від нього на горіхи, всі розуміли: цілком заслужено, тому образ не мали. Він міг вплинути на нас і словом, і ділом. У наших очах був взірцевим офіцером.
Змінивши 72-гу, бійці укріпили позиції й облаштували кілька нових, одну з яких назвали «Рубіж». Цей же позивний отримав і Сергій Колодій.
Атаки противника ставали дедалі частішими. Обороняючи летовище, «Рубіж» неодноразово виїжджав на найгарячіші напрямки, аби допомогти відсікти ворога. Впевненість і рішучість командира додавала сил і воїнам.
— У моменти затишшя він завжди знаходив хвилину, щоб підбадьорити нас. З кимось переговорить, дасть пораду — і змучений боями підрозділ оживає, — розповідає Дмитро Сорока. — Якось привезли ПТКР, які багато з нас, мобілізованих, ніколи навіть не бачили. Тож просто на позиціях «Рубіж» проводив заняття з їх вивчення.
З вересня 2014-го в аеропорту розпочалися важкі бої. Окупанти накривали позиції сил АТО з артилерії й мінометів — до 50 обстрілів на добу. Ворожі танки, виїжджаючи з укриттів, вели вогонь по старому й новому терміналах прямим наведенням. «Польові командири» бойовиків щодня анонсували взяття летовища, але українські захисники раз у раз успішно відбивали ці атаки. Саме тоді, у середині вересня, воїнів у ДАПі, на мужності яких трималася вся його оборона, вперше назвали «кіборгами».
28 вересня від ранку розпочалися спроби штурмувати з різних напрямків по всьому периметру оборони.
— Перший обстріл розпочався о 6:20, — пригадує військовослужбовець 93-ї ОМБр Олександр Савченко, який того дня чергував на командно-спостережному пункті батальйону, забезпечуючи зв’язок. — По хлопцях, які були у ДАПі, ворог випустив «Гради» й після короткої паузи почалися обстріли артою та стрілкотня, які не вщухали весь день.
Особовий склад, який обороняв позиції у терміналі С, заблокувала піхота противника, виникла загроза оточення й полону.
Щоб вивести бійців з термінала, капітан Сергій Колодій зайняв місце механіка-водія БМП-2 та разом з оператором-навідником і санінструктором роти висунувся на допомогу підлеглим, відсікаючи вогнем атаку бойовиків.
Раптово їм назустріч з-за ангара вийшов танк Т-72. БМП маневрувала й відходила, відстрілюючись з гармати та кулемета по танку й піхоті противника, що залягла.
Уже майже діставшись укриття, БМП зазнала прямого влучання танковим снарядом і запалала. Двох членів екіпажу вибухом викинуло з броні, «Рубіж» залишився в охопленій вогнем машині. Тіло Сергія змогли забрати лише за кілька днів під час короткого затишшя між боями.
Під прикриттям екіпажу БМП двадцятьом українським воїнам, виснаженим безперестанними боями, вдалося вийти з оточення, а до аеропорту зайшов резерв з підрозділів 79-ї аеромобільної та 93-ї механізованої бригад, який продовжив оборону.
У 2016 році Сергій Колодій отримав звання Героя України (посмертно) й нагороджений орденом «Золота Зірка», який вручили його матері. У рідному селищі Пересічне, що на Харківщині, його ім’ям назвали вулицю і школу, в якій він навчався. На будівлі школи встановлено меморіальну дошку. Пам’ять Героя шанують і у виші, де він здобував військову освіту. На території Військового інституту танкових військ йому встановлено пам’ятник, а в музеї закладу є окрема експозиція, присвячена Сергію Колодію.
