Про свій бойовий шлях в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповів оператор полку Сил спеціальних операцій, який наразі продовжує службу на інструкторській посаді навчально-тренувального…
У 2018 році законодавчо надано особам обох статей рівні можливості проходження військової служби, навчання у військових закладах освіти різних ступенів. Це означало не лише рівний доступ до посад і військових звань, а й однаковий обсяг відповідальності під час виконання обов’язків військової служби. Зміни стали апогеєм багаторічної боротьби за права жінок як рівних чоловікам у секторі безпеки та оборони. Як жінка інтегрувалася в українську армію, показує статистика.
Майже чверть загальної чисельності Збройних Сил має жіноче обличчя
В українському суспільстві військовослужбовицю вже сприймають спокійно і без зайвого пафосу, не як феномен – а як фахову професіоналку. В умовах війни жінки продемонстрували незамінність у захисті країни. А нині понад 30 тисяч жінок служить у війську на різних спеціальностях. На цьому етапі важливо врегулювати всі проблеми, особливо в забезпеченні військових, бо більшість з них якраз і є гендерними.
Нині в армії проходить службу й працює понад 58 тисяч жінок на різних спеціальностях. Більше 30 тисяч з них – це військовослужбовці, інші – працівниці Збройних Сил.
Міноборони та Збройні Сили починаючи з 2016 року адаптувало до потреб жінок близько 300 військових об’єктів. Останнім з наочних прикладів є будівництво казарми поліпшеного типу для жінок на загальновійськовому полігоні «Широкий лан», аби забезпечити комфортніші умови проживання під час підготовки в навчальному центрі.
Війна не розрізняє статі
Нині понад 10% жінок (від загальної чисельності залученого особового складу) з числа військовослужбовців і працівників ЗСУ залучені до складу сил та засобів ООС на території Луганської та Донецької областей.
За час проведення операцій АТО/ООС 227 жінок отримали державні нагороди. На жаль, 10 з них – посмертно.
Статус учасника бойових дій мають близько 10 тисяч жінок (військовослужбовиць та працівниць ЗСУ).
Не просто гендерна рівність, а потужний кадровий потенціал
Кількість жінок в армії завжди була в рази меншою, ніж чоловіків. Це зрозуміло – стереотипне бачення професії військового як сильного чоловіка в однострої з дитинства укорінюється в суспільстві. Освітні програми цьому повсякчас сприяють, оскільки часто і самі батьки воліють віддати дівчинку на танці чи малювання, а не в спортивні секції. Подекуди таким ставленням підсвідомо позбавляємо дитину природного вибору певної професії в майбутньому. А потім, коли доходить до цього, найрозумніша дитина, за наявності мотивації й бажання навчатися військової справи, не може здати нормативи. Тому важливо всебічно розвивати дитину змалку – давати змогу спробувати себе в різних активностях. Є дівчата, які це цінують. Як правило, саме такі й прагнуть проходити службу в силових структурах.
У 2020 році частка дівчат, зарахованих на навчання до військових вишів, становить 13% від загалу. Торік у Київський військовий ліцей імені Івана Богуна та до Військово-морського ліцею зараховано 66 дівчат. Щороку цей показник росте. Також з урахуванням практики провідних країн змінюються підходи у військових ВНЗ з інтегрування гендерного компоненту у навчальні програми.
Сексуальні домагання — окрема тема, поки табуйована взагалі в суспільстві
– Насамперед, це питання всієї країни, не тільки ЗСУ. Приклад справи Валерії Сікал – тому доказ. Процесуальне рішення тут досі не ухвалене. Не працюють механізми – їх власне немає на рівні держави. А армії слід визнати, як цивілізованій інституції, що таке явище є, і відповідно реагувати. Ми розробляємо механізм адекватного реагування на «сексуальні випадки» у війську. Одне із завдань у межах механізму – навчальні програми для персоналу. Оператори гарячих телефонних ліній повинні відповідно реагувати на проблеми й правильно скеровувати осіб, які звертаються, на отримання можливої допомоги: правової, медичної, психологічної. Розслідування таких справ теж вимагає певних специфічних умов, знань і навичок, – говорить Вікторія Арнаутова, радниця Головнокомандувача ЗСУ з гендерних питань.
Також ці питання впираються у Статут внутрішньої служби. Були ініціативи внести гендерно чутливі зміни у цей документ. Їх розробляли кілька років, але досі вони нереалізовані у законодавчому полі.
Не варто думати, що це проблема лише українська. І у світі є такі прояви. До прикладу, в Канаді вже п’ять років діє система реагування на сексуальне насильство – операція «Честь». Канадські спеціалісти говорять: залишаються проблеми зі стигматизацією жертв, які в багатьох випадках лишаються безправними, їх засуджує суспільство. А в Нідерландах працюють конфіденційні офіцери, до яких можуть звернутися як жертви, так і свідки. Там є можливість реагувати на випадки сексуальних домагань у конфіденційному режимі. Посадовець має право ухвалювати рішення за кожним випадком без оголошення прізвища жертви.
– Роль гендерного підходу тут полягає і в тім, що деяким командирам варто переглянути ставлення до колективу. Не можна, щоб керівник вважав підлеглих власністю, шантажував звільненням. Коли є страх, стрес, приниження, домагання – ніколи не буде здорових відносин у колективі. Бойова готовність і оперативна спроможність підрозділу буде під питанням, — резюмує Вікторія Арнаутова.
Наголос на рівність
Гендерна рівність – не зрівняння кількісного співвідношення у підборі персоналу, як дехто думає, а підвищення оперативної спроможності Збройних Сил за рахунок розмаїття фахівців. У професійній армії на першому місці – професіоналізм, психологічні й ділові якості людини. Беруть до уваги стійкість в екстремальних ситуаціях. Звісно, слід враховувати мотивацію – чому ця людина йде в армію. Коли командир підбирає особовий склад, він має бачити відповідність кандидата (кандидатки) певним принципам, яких вимагає та чи інша посада.
Гендерний підхід демонструє, що змішані команди ефективніші за рахунок розмаїття досвіду, знань, навичок і певного позитивного впливу жінок на чоловіків та навпаки. Коли командир підбирає особовий склад не за принципом жінка-чоловік, а лише за професійними якостями. Якщо жінка хоче бути водолазкою, спецпризначенкою, морською піхотинкою, вона може це зробити, якщо відповідає рівню фізичної й професійної підготовки. І в цьому полягає рівність – мати право вибору та можливість його реалізувати незалежно від того, чоловік ти чи жінка.
