Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Сьогодні українці згадують трагічні події у Донецькому аеропорту. Шість років тому впродовж 242 днів наші воїни стійко відбивали ворожі сили, поклавши власні життя на захист українського народу. І ось 21 січня їхні рідні й близькі зібралися у Михайлівському соборі, аби панахидою вшанувати пам’ять загиблих захисників.
Під молитву архієрея УПЦ Агапія присутні, серед яких був і Герой України генерал-майор Ігор Володимирович Гордійчук, запалили свічки за спокій душ полеглих.
«Це наш святий і моральний обов’язок — пам’ятати найкращих хлопців і дівчат, які дозволяють нам тут жити й розвиватися. Ми зобов’язані зробити все, про що вони мріяли, а також все, що не зроблено при них. Найголовнішим є те, що вони зберегли нам Україну, українську мову, культуру, ідентичність і переважну більшість святої української землі», — поділився Ігор Гордійчук.
Військовослужбовець 7-ї навчальної роти Київського військового ліцею імені Івана Богуна прапорщик Зязюк прийшов до Михайлівського собору, аби вшанувати пам’ять побратимів. Він вважає, що юному поколінню слід обов’язково розповідати про захисників і той внесок, який вони зробили, щоб пам’ять про них назавжди залишилася у наших серцях.
Боєць 54-ї окремої механізованої бригади з позивним «Падре» теж прийшов віддати шану загиблим друзям і близьким, які захищали Донецьке летовище.
«Ці люди загинули, захищаючи цілісність держави. Я вважаю їх героями, імена яких повинні бути вписані в історію нашої країни, так само як імена українських козаків і тих, хто воював під Крутами. Це ті ж герої, однак історія України, на жаль, пишеться кров’ю… Але ми віримо у найкраще!», — наголосив «Падре».
Наталя Дмітрієва — волонтер 90-го окремого аеромобільного батальйону. Від початку війни допомагала хлопцям спочатку на полігоні в Житомирі, потім у Костянтинівці, а згодом у Пісках і Водяному.
«Деяких я знала особисто, адже всіх нас об’єднала війна. Я знала їхніх батьків, з якими в нас теплі стосунки — ми завжди були як одна родина. Сьогодні я прийшла пом’янути полеглих, адже те, що відбувалося у Донецькому аеропорту — насправді дуже важко…», — сказала Наталя.
Наприкінці панахиди архієрей Агапій наголосив, що завершення війни залежить не тільки від Бога, а й від кожного з нас:
«На превеликий жаль, війна у нашій державі ще не закінчилась і лише Богу відомо, коли вона закінчиться. Продовжують гинути найкращі сини та дочки, віддаючи власні життя за цілісність держави. Вони виконують найголовнішу заповідь Божу, проявляючи тим самим любов до нашої землі. Завдяки мужності воїнів, які нас захищають, нині маємо можливість перебувати у храмі й молитися за здоров’я тих, хто живий, а також за спокій тих, кого з нами немає. Водночас ми не повинні втрачати віру в те, що Господь допоможе нам пройти ці випробування», — сказав він.
Зі свого боку голова громадського об’єднання «Серця Кіборгів» Анатолій Свирид висловив вдячність усім присутнім за те, що не забувають героїв:
«Дякуємо православній церкві, дякуємо всім присутнім за пам’ять, адже саме пам’ять надає сенс боротьбі, а наші загиблі продовжують боронити Україну на небесах. Дякуємо за віру, бо віра — це сила боротися далі за нашу святу державу, за наших дітей», — наголосив Анатолій Свирид.
Підготували Анна Кравченко та Катерина Заносієнко, для АрміяInform
Фото Дмитра Юрченка
