Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Чимало перспективних життєвих шляхів відкривалося перед кримчанином з Феодосії Пулатом Ванієвим після закінчення 9-го класу школи у 2012-му. У свої п’ятнадцять він уже був кандидатом у майстри спорту з тхеквондо й мав високі результати в атестаті. Проте ще приблизно з п’ятого класу мріяв бути військовим, ось тільки зі спеціальністю довго вагався.
В армії, як і у спорті, треба викладатися на всі сто
— Цікавлячись різними армійськими питаннями, я дізнався, що найкраще до офіцерського життя готують у військових ліцеях, — пригадує Пулат Ванієв. — Тому подав документи у Севастопольський військово-морський ліцей і одночасно до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Адже дуже боявся, що не зможу носити погони з літерою «Л». Тому й підстрахувався. Тодішні мої внутрішні хвилювання словами просто не висловити.
Обидві приймальні комісії зарахували до себе відмінника і юного спортсмена. Пулат не спав кілька ночей і таки обрав Київ.
— Навчання військової справи чимось схоже на спортивні змагання. Спочатку треба поставити мету, потім попрацювати у спортзалі чи на стадіоні й тільки затим можна розраховувати на п’єдестал. Причому чемпіонський титул напряму залежить від витрачених на тренуваннях сил. В армії, як і у спорті, треба викладатися на всі сто. Також, вважаю, треба порозумітися з пані Вдачею, що дуже норовлива, — розказує Пулат Ванієв.
У 2013-му в нашій країні розпочалися доленосні події. Пізніше в епіцентрі головних новин опинився його рідний півострів. З гордістю кримський татарин Пулат слухав про героїзм і стійкість перед окупантами феодосійських морпіхів.
— Важко було мені, сімнадцятирічному, зрозуміти повернення з Криму наших військ і появу на місці українських частин російських прапорів. Звісно, дуже хвилювався й за рідних, які залишилися там. Пізніше відчував велику гордість за знайомих із Севастопольського ліцею, які не підкорилися новій «владі» й поїхали на материк закінчувати навчання, — каже хлопець.
Офіцерське становлення кримчанина
Після випуску з ліцею богунівець Пулат вирішив учитися далі у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка на картографа.
П’ять з половиною років навчання швидко пролетіли, й у грудні 2019-го знову повстало питання, де служити далі.
— Я закінчив виш з дипломом з відзнакою й отримав право обрати місце служби. Під час військових стажувань побував майже в усіх картографічних частинах, окрім харківської. Тож вирішив випробувати долю. І ось уже понад рік я у цьому чарівному місті. Мені є з чим порівнювати. І якщо кількома словами сказати про нашу частину, то це буде приблизно так: цікаво, результативно й перспективно, — розповів старший лейтенант Пулат Ванієв.
У Харківській картографічній частині молодий офіцер швидко влився в колектив інтелектуалів і професіоналів, що діють в інтересах підрозділів ЗСУ, розташованих у 10 областях, а також воїнів-прикордонників, фахівців ДСНС та інших силовиків, які беруть участь в операції Об’єднаних сил.
За кілька місяців офіцерського становлення Пулата направили в перше бойове відрядження до штабу Об’єднаних сил на посаду начальника топогеодезичної групи. У тоді ще лейтенанта Ванієва в підпорядкуванні було 2 капітани та декілька військовослужбовців-контрактників. Усі були старші за нього, а у деяких з них кількість відрядження добігала десятка. Цю велику відповідальність він одразу ж відчув. Проте, як навчили колись тренери, а потім і військові викладачі, доклав максим службових зусиль, тож за три місяці успішно впорався зі всіма складними завданнями.
Новий рік розпочав у новому статусі
— Понад половину всього відрядження на Донбасі я провів у бойових частинах. Морпіхам, десантникам чи воїнам Сухопутних військ готував, так би мовити, карти Перемоги. Як і всі мало спав, проживав у складних польових умовах тощо. Але саме про таке життя я мріяв аж з початку окупації Криму. Зробити хоч якийсь маленький внесок у справу з вигнання чужинців з української землі для мене вкрай важливо, — вважає військовий картограф.
Під час однієї з поїздок на першу лінію оборони Пулат зустрів свого старого друга ще з часів вступу до Севастопольського ліцею і теж кримчанина Сергія. Хлопець також став офіцером Збройних Сил України й командує підрозділом морських піхотинців. Тоді їм часу та слів не вистачило, щоб виразити свої емоції та радість від спілкування. На місці їхньої розмови тоді напевно відбувся потужний патріотичний «вибух».
— Мешканці всіх регіонів України однаково добре воюють на Сході нашої держави. Та все ж, щоб нікого не образити, скажу, що в тих, у кого в душі сонячний Крим, очі сяють особливо яскраво. І не так важливо, якої ти національності, віросповідання та скільки саме прожив там. Головне, щоб ти вважав маленький півострів своїм рідним домом з Українським прапором на даху, — висловив власну думку військовослужбовець ЗСУ.
Поточний рік старший лейтенант Пулат Ванієв розпочав із дуже знакової та приємної новини, а точніше із двох…
Так, під час загального шикування командир частини підполковник Олександр Матющенко вручив йому погони старшого лейтенанта та посвідчення учасника бойових дій з відповідним нагрудним знаком.
— Торік до своїх професійних знань додав ще досвід роботи в бойових умовах. Поки мене все задовольняє в плані служби на Харківщині. Але розумію, що для подальшого розвитку треба вчитися далі. До службових перемін і складних завдань я готовий, — підсумував офіцер.
Фото автора та з архіву Пулата Ванієва
