Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Під час військових конфліктів однією з найуразливіших та беззахисних категорій цивільного населення є діти та підлітки.
Комбатантами стають дітлахи
Після Другої світової з’ясувалося, що кількість вбитих під час бойових дій, закатованих у нацистських концтаборах, померлих від голоду і хвороб, поранених і тих, що отримали інвалідність, цивільних виявилась майже вдвічі більшою, ніж втрати у військових частинах, безпосередньо задіяних у бойових діях. За різними даними, кількість втрат військових наближується до 25 млн осіб, а цивільних – майже 47 млн, серед яких чимало дітей.
Тоді світова спільнота неабияк жахнулася. Незабаром, у 1949 році, підписано чимало документів щодо захисту цивільного населення від воєнних загроз. Але сумний досвід повоєнних збройних конфліктів у Азії, Африці та Південній Америці виявив ще одну особливість – залучення до них дітей.
Під час боїв в Судані, Перу та інших країнах міжнародна спільнота зафіксувала залучення дітей до бойових дій як комбатантів. Це стало безпосереднім поштовхом до ухвалення окремого протоколу ООН.
Саме тому діти включені в окрему категорію суб’єктів міжнародного гуманітарного права. Майже 10 років тривала розробка відповідних документів, і у 2000 році прийнято окремий факультативний протокол до конвенції ООН про права дитини щодо участі неповнолітніх у збройних конфліктах. Україною він ратифікований у 2004 році.
Згідно з даними ООН, понад як у 30 державах близько 250 тис. дітей у віці до 18 років піддаються жорстокій експлуатації. Деяким з них всього сім-вісім років, причому серед них є як хлопчики, так і дівчатка. За останнє десятиліття в результаті збройних конфліктів і громадянських воєн загинули 2 млн дітей, ще 6 млн зазнали серйозних поранень або стали інвалідами. Багато інших, кого війна зробила сиротами або розлучила з батьками, пережили тяжкі емоційні потрясіння в боротьбі за виживання.
6 найбільших «воєнних порушень», пов’язаних з дітьми
Наразі виокремлено 6 найбільших порушень, пов’язаних з темою залучення дітей до війни. Ці порушення вважаються військовими злочинами і винні у них підлягають покаранню незалежно від того, до яких військових або парамілітарних формувань належать.
Вбивство дітей: цей злочин не може бути виправданий ніякою «військовою необхідністю» або «випадковістю».
Захоплення дітей в заручники та використання як «живий щит». Тут не можна не пригадати, як президент держави-агресора після окупації Криму відверто заявив, що військові стоятимуть позаду цивільних. Мабуть, це одна з найбільш цинічних фраз: «И пускай попробует кто-то из числа военнослужащих стрелять в своих людей, за которыми мы будем стоять сзади, не впереди, а сзади. Пускай они попробуют стрелять в женщин и детей! И я посмотрю на тех, кто отдаст такой приказ на Украине».
Сексуальна експлуатація дітей – це взагалі за межами людяності.
Залучення до участі у військових діях (зокрема шляхом вербування, заохочення, залякування, використання залежного становища дитини), використання дітей не лише як солдатів, а й як допоміжний персонал. Нині добре відомі кадри з різних країн Африки чи Азії, де юнаки та дівчата зі зброєю в руках хизуються на тлі вбитих ними людей. Але, окрім того, що ці діти вчиняють злочини, залучення їх до збройних формувань є безперечним злочином.
Захоплення навчальних закладів і використання їх як військових об’єктів, розташування в них об’єктів військової інфраструктури. Зауважимо, що розташування військових формувань ЗСУ у школах, дитячих садках суворо заборонено. Хоча російська пропаганда наполягає на протилежному.
Залучення дітей до облаштування військових об’єктів – найгірша форма дитячої праці. До того ж діти, залучені до роботи на військових об’єктах, можуть бути вбиті або поранені вогнем іншої сторони конфлікту.
Наразі експерти зазначають – існують 3 види загрози для дітей, що опинилися безпосередньо в зоні воєнного конфлікту.
- Суто військові – ризик безпосереднього залучення дітей до воєнних дій. Тобто, коли діти беруть участь у вогневих контактах і боях.
- Ураження боєприпасами – коли існує ризик потрапляння під обстріли, снайперський вогонь, руйнування будинків і промислових конструкцій, травмування або загибель унаслідок підриву вибухонебезпечних пристроїв та потрапляння на мінні поля.
- Залучення до воєнних дій – як комбатантів, медичного чи персоналу обслуги.
Скільки дітей піддалося небезпеці внаслідок російської агресії
Усього за даними, наведеними UNISEF, в Україні близько 1,5 млн дітей потрапили в зону впливу збройного конфлікту. Це переміщені особи, ті, хто залишилися в сірій і прифронтовій зоні, а також мешканці окупованих територій.
Із району конфлікту силами військовиків, волонтерів, поліції, співробітниками військово-цивільних адміністрацій вивезено близько пів мільйона дітей.
Як свідчать психологи, майже всі діти зазнали психологічних травм різної важкості. Нині, згідно з даними Мінсоцполітики, отримали статус дітей, постраждалих від військового конфлікту (згідно з постановою КМУ №268 від 5 квітня 2017 року і ст. 1 і ст.30.1 закону України про охорону дитинства від 26.04.2001) 33 175 дітей, з них 87 – після поранень, контузій і одна дитина – після сексуального насильства.
Що робити?
На жаль, наразі, попри наявність постанови КМУ і закону, жодних пільг для постраждалих не передбачено.
Як каже Олексій Лазаренко, віцепрезидент всеукраїнської фундації захисту прав дітей:
– Підвести під дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни» цих дітей не можна, оскільки, по-перше, цей закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їхнього соціального захисту та гарантує їхню соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки і стосується осіб, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945-го) Другої світової було менше ніж 18 років.
А по-друге – з точки зору суто юридичної, у нас не війна, а конфлікт. Тому тут слід розробити державну політику, яка дозволить визначити і забезпечити механізми реалізації компенсацій, реабілітацію й захист дітям.
Це можуть бути: санаторно-курортне лікування, безкоштовні ліки, соціальні виплати, за необхідності – після підриву на ВОП і втрати кінцівки – безкоштовне протезування. Це взагалі дуже складне і важливе питання, тому, що дитина росте й протез перестає підходити.
Тому наразі діти, які постраждали від російської агресії разом із батьками, залишаються наодинці з багатьма своїми проблемами.
