Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Для того, щоб зрозуміти, наскільки вільно після майже семи років російсько-української війни почуваються в Україні російські пропагандисти, не потрібно проводити спеціальні дослідження чи розслідування. Достатньо просто ввімкнути телевізор. Наприклад, телеканал «НАШ» (певно, це таке собі продовження рАсейських ідеологічних «дурилок» на кшталт «Крим-наш», «Трамп-наш», ну і телеканал, відповідно, — «НАШ»). Антиукраїнська тематика «НАШ»-каналу вже давно нікого не дивує, але завжди є ті, цілком зримі, «червоні лінії», перетинання яких, говорячи футбольною термінологією, треба неодмінно й невідворотно карати «червоною карткою». Тобто вилученням.
Коротко про те, що ж таки відбулося. Вірна до «мозку кісток» соратниця «золотобатонного» президента-утікача, «гаспажа» Олена Бондаренко, відома своєю антиукраїнською та проросійською діяльністю, вчергове вирішила «засунути» тези роспропаганди про «гражданскую» війну на Донбасі. Варто зазначити, що Бондаренко вже не вперше працює таким собі «проксі-рупором» роспропаганди за повного ігнорування з боку відповідних українських структур. Оскільки цей «рупор» прикривати ніхто не хоче (чи не може?), то Бондаренко щоразу поводиться все зухваліше. Тому почути з її вуст заяву про те, що «той, хто зараз носить погони, за мораллю і за законом, це злочинці в нашій країні», було, м’яко кажучи, досить очікувано. Тут більше запитань не до Бондаренко (з нею, зрештою, все зрозуміло), а до телеканалу, який транслює її виблювки.., даруйте за простолюдні вислови з претензією на неологізм. Найогидніше, що такі заяви звучать напередодні Дня пам’яті захисників Донецького аеропорту.
Повернімося до футбольної термінології, на моє особисте переконання, «НАШ»-канал на «червону картку» таки напрацював. Щонайменше від свідомого українського суспільства та тієї його частини, яка не просто носила чи носить погони, а воює чи воювала й жертвувала собою заради того, щоб у нас в Україні панувала українська воля і справжня демократія. А «її», себто «ненаші», меседжі пані Бондаренко на етері вже скидаються на далекий від демократії «розгул суфлерів». Отже, слово за Нацрадою з питань телебачення і радіомовлення та іншими поважними інститутами, від яких залежить інформаційна безпека, не побоюся цього терміну, інформаційний суверенітет нашої держави…
