Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Старший солдат інженерно-саперного підрозділу мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка Владислав Ільницький майстерно володіє не тільки штатною зброєю, але дуже рідким і складним видом мистецтва – він скульптор. Причому, може зробити не лише традиційну скульптуру з глини чи гіпсу, а також барельєф, горельєф, інсталяцію з будь-якого іншого матеріалу – метал, бронза, мідь, деревина, камінь.
Нещодавно у Києві відбулася виставка робіт ветеранів АТО, на якій Владислав представляв свої творчі доробки. Серед експонатів були дуже цікаві роботи з релігійної тематики, історії України, козацтва, військових традицій. Відвідувачі виставки були дуже здивовані, коли дізнавалися, що Владислав скульптор-самоучка. Трудно навіть було повірити, що звичайний чоловік, який ніколи не займався створенням скульптур, може освоїти складну художню техніку.
Захоплення скульптурою почалося для Влада після того, як він побував у монастирі й побачив, як умілі руки майстра перетворюють шматок каменю чи дерева на справжній шедевр. Його вразив саме творчий процес і він теж вирішив спробувати. Коли зробив першу скульптуру зрозумів – це буде справою його життя.
Упродовж тривалого часу створював скульптури переважно релігійної тематики: зображення святих облич, ікон, портретів. Витвори Владислава Ільницького можна знайти у церквах і монастирях у різних куточках України.
Події 2014-го року також вплинули на творчість Владислава. На честь загиблих на Майдані під час Революції Гідності він створив Пам’ятний знак Героям Небесної Сотні, який було встановлено у його рідному місті на Вінниччині.
З перших днів війни Ільницький допомагав військовим на передовій як волонтер. Уже тоді за Владом закріпилось псевдо «Скульптор». Згодом він і сам одягнув військовий однострій, а замість долота взяв до рук зброю та став на захист рідної країни. Спочатку, коли велися активні бойові дії, військовослужбовцю було зовсім не до творчості. Та з часом знову взяв до рук інструменти – улюблена справа допомагала у важкий період. Найцінніша робота, створена на фронті – Знак пошани батальйону, витесаний з каменю.
Чотири ротації в район проведення АТО/ООС стали для Владислава Ільницького не тільки випробуванням на фізичну та психологічну витривалість, але і надихнули на нові творчі проєкти. На війні Владислав почав писати вірші та малювати картини. Займається для душі, у вільний час, роботи дарує побратимам. Щоб потім, після перемоги, згадували про пережите разом.
Фото зі сторінки 59 ОМПБр
