Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
Влітку 1941-го, коли війська німецького вермахту ступили на українську землю, Організація Українських Націоналістів (ОУН) створила так звані похідні групи, до яких увійшли найбільш вишколені націоналісти. Завдання — формування органів української влади на визволених від більшовиків землях. Але Гітлер прийшов не визволяти українців з російсько-більшовицького ярма, на що розраховували в ОУН: у них він бачив насамперед рабів, підданих «великій Німеччині». Ще не знаючи справжніх намірів фюрера, націоналісти 30 червня 1941 року проголосили Акт про незалежність України, підтриманий на численних зборах місцевих громад Західної України.
Історична довідка. Українська Повстанська Армія – військово-політична формація українського визвольного руху. Діяла до вересня 1949 року, після чого реорганізувалася у збройне підпілля, діяльність якого припинилася в середині 1950 років. Стратегічна мета — відновлення української державності, і тому боротьба розгорталася проти всіх держав, що намагалися завадити цьому.
«Ми не можемо миритись з існуванням цих бандитів…» – таке зізнання зробив під час наради з вищими чинами вермахту, на якій йшлося про посилення боротьби з УПА, рейхскомісар України Еріх Кох. Буквально за кілька днів вся верхівка ОУН була заарештована. Опинилися за ґратами і пересічні оунівці. Вже після війни, опинившись у Західній Німеччині, Бандера визнав, що «наші сподівання на прихід німців виявилися марними».
Утім, жертвою окупантів була не лише ОУН, а й мирне населення, проти якого «визволителі» теж розгорнули нечуваний терор. І ОУН, звісно, стала на бік земляків: вже наприкінці літа 1941-го окремі групи озброєних націоналістів виступали на захист людей. У серпні 1941-го, наприклад, загони під командуванням Тараса Бульби-Боровця увійшли в містечко Олевськ, що на Житомирщині. Утриматись у ньому вдалося лише кілька місяців. А 25 листопада 1941 року Поліція безпеки Третього Райху (СД) видала наказ про негайний арешт усіх членів ОУН як таких, що готують антинімецьке повстання.
Протягом усього часу існування УПА її головним ворогом вважався СРСР. Ця держава завдала українському народові найжахливіших втрат – масові політичні репресії, голодомори, депортації населення. Водночас УПА створювалася у відповідь на німецький терор, розпочатий відразу з перших днів окупації.
«Бандерівці дошкуляють більше, аніж радянські партизани…»
Протягом десятиліть нам втокмачували «істину», що «так звана УПА була вірним сателітом фашистської Німеччини». Але сьогодні ми знаємо, що поява на теренах України націоналістів-повстанців стала достойною відповіддю загарбникам на ті страхіття, які вони почали творити на українській землі. З кожним днем їх масштаби зростали: гітлерівці розстрілювали українців, відправляли до концтаборів і на примусові роботи до Німеччини: усього за час панування в Україні вони вивезли понад 2 мільйони на чужину. Водночас ширилася і визвольна війна УПА проти загарбників: площа території, охоплена повстанським рухом у 1944-му, сягала 150 тисяч квадратних кілометрів, на яких проживали близько 15 мільйонів осіб.
Серед сотень, а то й тисяч бойових рейдів, які здійснили підрозділи УПА проти ворога, чи не найбільш відомим є рейд куреня Гордієнка в липні 1943-го, що дійшов аж до Потіївського району Житомирщини й вдало повернувся на Рівненщину. У травні цього ж року відділи УПА почали проводити рейди Правобережною Україною. Зокрема, на Житомирщині вони за три тижні здійснили 15 успішних боїв з німецькою поліцією, знищивши сотні поліцаїв і здобувши чимало трофейної зброї.
2 травня 1943 року в результаті успішної засідки українські вояки ліквідували нацистського генерала Віктора Лютце. Навесні-влітку 1943 року вони очистили від німецьких військ цілі райони Волині й Полісся, проголосивши тут повстанські республіки. Однак антинімецький фронт виявився не єдиним для повстанців на Волині. Майже відразу їм довелося вступити в боротьбу з радянськими партизанами й загонами НКВС.
Упродовж березня 1944 року підрозділи УПА зайняли десятки населених пунктів Волині: Володимирець, Степань, Висоцьк, Цумань, Горохів тощо. Правда, у квітні, керуючись тактичними міркуваннями, повстанці відступили з цих населених пунктів.
Лише впродовж липня-серпня 1944-го УПА здійснила 686 атак на німецькі гарнізони, 1716 диверсій на залізниці, 270 нападів на господарські об’єкти. Під час боїв і коротких збройних сутичок з окупантами лише влітку 1943 року загинуло 1237 повстанців. При цьому вони знищили понад 3 тисячі гітлерівців. Серед них і генерала СС Віктора Лютце, який був довіреною особою Адольфа Гітлера. Своїми діями УПА відтягла на себе значну частину німецьких військ, що сприяло визволенню України.
Діяльність УПА ось уже понад 70 років обростає різними міфами. Наприклад, і досі циркулюють чутки про те, що повстанці вирізнялися нетерпимістю до інших націй. Насамперед до євреїв. Але достеменно відомо, що в загонах УПА поруч з етнічними українцями воювали представники понад 30 національностей.
– До речі, між євреями та повстанцями була угода про співпрацю, — каже Олеся Ісаюк – молодша наукова співробітниця музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького». – Євреї отримували захист та можливість працювати за фахом, а повстанці – фахову медицину. Найбільш відомими були лікарі-євреї Антін Кольман, Самуїл Нойман. Більш того, в УПА були й етнічні росіяни, які не бажали служити «товаришу Сталіну».
Через лави УПА пройшли понад 300 тисяч українців та громадян інших національностей.
Скільки вояки УПА провели операцій проти німецьких окупантів і яких втрат зазнали при цьому?
За підрахунками сучасного українського дослідника О. Денищука, протягом 1942–1944 років повстанці провели 2526 антинімецьких акцій, у яких загинуло 12 427 гітлерівців та їхніх союзників, а 2047 дістали поранення. Водночас 2448 гітлерівців були полонені. Самі ж повстанці втратили 2 251 особу, 475 зазнали поранень, а 536 потрапили до рук ворога і після жорстоких катувань були страчені.
Лише у 1944–1952 роках і лише в Західній Україні, коли компартійний режим найбільш активно боровся з УПА, зазнали репресій близько 500 тисяч людей. З них понад 150 тисяч були вбиті, а більш як 200 тисяч вислані за тисячі кілометрів од своїх домівок. За офіційною інформацією, органи НКВС заарештували в цей час 104 тисячі «бандитів, учасників ОУН, а також бандпосібного елементу». 14 квітня 1960 року повстанці дали останній бій каральним органам. Сталося це на теренах Тернопільщини.
14 жовтня – День Української Повстанської Армії
Спогади колишнього бійця УПА і доньки повстанця,
яка 7 років провела в радянському концтаборі
Василь Смеречанський, колишній вояк УПА:
— Коли німці тікали від совєтських військ, ми затримали їхнє угруповання. У нас були кулемети, гранати, і під лісом ми взяли у полон 18 німців, один з них був важкопоранений. У великих боях був двічі, і обидва рази з німцями.
У 1950 році я добровільно поїхав в Архангельську область до батькової сестри, яку туди вивезли дівчиною в 1947 році – за брата, що був в УПА. Мені там дали квартиру. Працював слюсарем. Одружився там, маю двох синів. А у 1959 році назавжди повернувся в Україну.
Ольга Богашева, сестра бійця УПА, політв’язень:
— Я не встигла ніяк допомогти повстанцям. Вчилася на курсах зв’язкових, але батько узнав і заборонив. Сказав: «Ми вдвох із твоїм братом боремось, нехай хоч одна дитина доживе і побачить вільну Україну». Так і сталося… Брата, Романа Завербного, поранили під Львовом, і він застрелився, щоб не потрапити в полон.
Батько отримав 25 років таборів, з них 15 відсидів. Мене арештували в 1948 році за те, що не донесла на тата. Дали сім років, бо була ще неповнолітньою, а мамі дали десять. Коли звільнилася, то ще п’ять років чекала майбутнього чоловіка, з яким познайомилась у таборі…
Цікаві факти про Українську Повстанську Армію
Унікальне покоління
Створення та існування УПА – найбільший феномен української історії XX століття. Адже ті, хто відстоював незалежність України в 1940-х роках, повинні були «прослизнути» крізь страшні 1920–1930 роки. Воїни «лісової армії» були виховані тими націоналістами, які пережили 1917–1920 роки. Представники УПА не тільки боролися за Україну всіма доступними методами, але й без вагань жертвували життям: якщо «криївку» знаходили радянські розвідники, то її мешканці найчастіше негайно вчиняли самогубство, щоб не датися живими в руки ворога.
Бездоганна організація
В УПА була чітка структура із субординацією, розклад і жорстка дисципліна. Наприклад, вживання алкоголю (без дозволу командира) каралося розстрілом. Багато істориків вивчали і надалі вивчають УПА як ідеальний приклад підпільної організації.
Пропаганда
Лише протягом 1948–1952 років у підпільних друкарнях було надруковано 350 тисяч листівок, брошур, книжок та іншої нелегальної літератури, попри дефіцит паперу. Близько 20 відсотків з них адресувалися українській молоді, закликаючи не вступати до комсомолу і не піддаватися зросійщенню.
Псевдоніми
У всіх повстанців їх було по кілька. Більшість з них – похідні від назв тварин, птахів, рослин, предметів. Були також псевдоніми, похідні від назв явищ природи: Хмара, Крига, Зима, Місяць тощо. Найбільш екзотичні — Непитай, Непий, Вгадай, Зірвишапка, Розбийгора.
Зброя
Повстанці примудрялися діставати зброю в Червоній армії, маскуючись під радянських партизанів. Крім того, у 1942–1944 роках зброю вдавалося вимінювати в угорців і навіть німців. Були встановлені певні тарифи обміну на харчі: одна ручна граната оцінювалася в одне куряче яйце, автомат або гвинтівка – в цілу курку, ручний кулемет – порося, міномет – кілька мішків картоплі.
Їжа
УПА добре постачалась їжею, користуючись підтримкою селян. Наприклад, восени 1944 року на одного курсанта повстанської школи «Олені» виділялися продукти, енергетична цінність яких становила 4388 калорій (тоді як мінімальна норма для людей, зайнятих важкою фізичною працею, становить 4300 калорій). У це «меню» входили хліб, крупи, олія, м’ясо, консерви, картопля, морква, горох, буряк, цукор, капуста.
Криївки
Так називали споруди під землею з вентиляційними отворами, у яких вояки УПА в деяких випадках могли, не виходячи, прожити кілька місяців. За час існування УПА спроєктували приблизно 10 тисяч криївок, у яких розміщувалися збройові склади, шпиталі, друкарні й навіть швейні цехи. Могли розміщуватися як в лісі, так і «маскуватися» в сільських хатах.
Довгожителі криївок
Неймовірно, але факт: деякі з воїнів УПА вийшли зі своїх криївок уже після проголошення незалежності України в 1991 році. Наприклад, Я. Галащук вийшов з укриття, побудованого в хаті його сестри в Тлумачі Івано-Франківської області, у серпні 1991 року. З 1951-го по 1991 рік нелегалом жив Ілля Оберишин, відомий під псевдонімами «Стецько», «Кобзар», «Охрім». До 1992 року в хаті сестри ховалася А. Ференчак.
