ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

«Клинковий брат» Олександр Воробєй: «Майструю ножі, бо знаю, як ними битися!»

17 Жовтня 2020, 8:33
«Клинковий брат» Олександр Воробєй: «Майструю ножі, бо знаю, як ними битися!»

Засновник популярного українського ножового бренду Blade Brothers Knives харків’янин Олександр Воробєй нещодавно був гостем ветеранського бізнес-форуму у Львові. Кореспонденти АрміяІnform поставили йому кілька важливих запитань про нюанси розроблення, виробництва та збуту українських клинків.

Передусім кілька слів про співрозмовника. Олександрові Воробєю — 38 років. Дві вищі освіти. Одна з яких — менеджер зовнішньоекономічної діяльності. Давній поціновувач контактних рукопашних видів спорту — займався боротьбою, карате. Говорить, що вчитися битися довелося з юнацьких літ. Активний учасник Революції Гідності. Наголошує, що був роздратований та обурений тим, що «Беркут» почав бити протестувальників. Пішов на Майдан, аби з допомогою своїх умінь у царині бою голіруч урівноважити шанси мирних демонстрантів у протистоянні з режимом Януковича. Згодом Олександр — боєць добровольчого батальйону «Шахтарськ». Улітку 2014-го зазнав важкого поранення під час бою в районі селища Піски. Рішення про заснування власного бізнесу з виробництва клинків виникло в нього під час тривалої реабілітації після поранення.

Перед виробничим цехом був… бійцівський клуб

А от ідея створювати зручні й надійні клинки виникла ще раніше. У 2007 році Олександр та ще кілька фанатів єдиноборств створили клуб ножового бою Blade Brothers.

— Кожен мав досвід рукопашного бою, і ми хотіли випробувати навички захисту від нападу з ножем, — пояснює Олександр. — Перші ж спаринги показали, що жоден із присутніх не зміг нічого протиставити агресивній і мотивованій атаці ножа.

Це було досить несподівано, оскільки учасники зустрічі вже тоді були досвідченими бійцями та припускали, що зуміють захиститися від атаки. Але це виявилося не так просто. Хлопці почали вивчати техніку роботи з ножами та вчитися ефективно протистояти нападу противника з холодною зброєю.

Спершу вивчили доступні матеріали. Починаючи від методичок НКВС 1946 року і відеороликів капітана шанхайської поліції Фейрберна, закінчуючи інформацією про філіппінські бойові мистецтва та сучасні школи ножового бою різних країн. Відвідували семінари, запрошували на дружні спарингові зустрічі майстрів ножа й ентузіастів спорту.

Кожен стиль і техніку випробували на макетах. З’ясувалося: не все з технічного арсеналу сучасних шкіл підходить для повноконтактного спарингу.

У результаті, узявши найкраще з цих шкіл і додавши власні елементи, харків’яни створили методичну базу клубу Blade Brothers.

— Найкращим критерієм істини є практика, — каже Олександр Воробєй. — А в царині спорту це звучить так: «змагання з незнайомими спортсменами — гарний спосіб перевірити свої навички». Ми стали брати участь у змаганнях і на першому ж турнірі я вийшов у фінал. Так почався тріумфальний хід Blade Brothers змаганнями. За 10 років існування клубу ми вибороли кількадесят призових місць на різних турнірах, які проводили за різними правилами.

Кредо фехтувальника на ножах: успішно протистояти супротивникові будь-яких розмірів, у будь-яких умовах і за будь-якими правилами. З огляду на це харків’яни тренуються з представниками всіх напрямів бойових мистецтв, як-от бокс, боротьба, карате, тайський бокс, а також усіма школами ножового бою, доводячи ефективність власної методики.

Амбітна мета Олександра та його колег по клубу — вивести Ukrainian knife fighting на міжнародний рівень як окремий стиль!

Стів Джобс теж з гаража починав

Перші уявлення про ідеальний ніж своєї мрії Олександр виводить саме від занять у спортклубі.

— Коли проходив реабілітацію після поранення, мав час подумати про старт виробництва та все зважити, — говорить Олександр. — Нас було на початку двоє. Я з освітою менеджера й ідеями щодо майбутніх виробів, але без практичних навичок. І мій побратим, який якраз умів працювати з металом. Це і був початок бренду Blade Brothers Knives.

Перше виробництво було майже як у Стіва Джобса з його Apple — у сараї. Згодом, звісно, розширились. Від мінімального обладнання перейшли до технологічніших процедур. Нині в арсеналі розробок харків’ян близько 30 моделей клинків. Їхнім виготовленням займаються семеро майстрів. Переважна більшість працівників — колишні атовці. А крім ножів, у лінійці виробництва є й мачете та томагавки. За місяць фірма виготовляє близько 300 клинків. Частина розходиться у магазини кемпінгового спорядження й мілітарних товарів. Вироби «братів по клинку» можна побачити у Києві, Львові, Франківську й інших містах України. Частину продукції відправляють за кордон.

— Примітно, що ми маємо популярність і за кордоном, — говорить Олександр. — Замовлення із США, країн центральної і західної Європи для нас уже звичні. А от випадки, коли відправляли продукцію в Індію, країни Азії, де розвинуті власні бренди ножового виробництва, підкреслюють, що наші моделі вже помітили й оцінили завзяті найфомани!

Зазначимо, що в Україні ножами займаються не лише харків’яни. Але є одне «але». Здебільшого виробничі потужності ножових брендів розташовані за кордоном, де на клинки ставлять українське клеймо й надсилають замовникам. Пріоритет Олександра та «братів по клинку» — забезпечити стовідсотковий виробничий цикл тут, в Україні. Нехай він не буде масовий, але повністю свій. Та й цінова політика бренду здатна конкурувати з масовими аналогами, які роблять, припустимо, в Китаї.

І гриба зітнути, і ворога нашинкувати

Комусь ніж потрібен, щоб у туристичному поході зітнути лозину чи розрізати шмат м’яса з барбекю. А комусь потрібен клинок, здатний пробивати елементи військового захисного спорядження, з додатковою можливістю використовувати ніж як шанцевий інструмент. Проєктування клинків під конкретні потреби та завдання можна назвати ключовим кредо харківських ножових майстрів.

— Розуміння специфіки його подальшого використання — запорука виготовлення хорошого робочого ножа, — каже Олександр. — Буває так, що виробники проєктують брутальну форму клинка без розуміння того, як він працюватиме. Є ножі для цивільних, є бойові, в основу яких кладеться розуміння специфіки використання ножа в бойових діях. До прикладу, один з ножів нашого бренду я проєктував для… обладнання позицій снайпера. Він взагалі для бою не призначений. А є таким собі компактним шанцевим інструментом з функцією різання. Є модель, яку спроєктував лежачи на шпитальній койці. Ніж для сучасного солдата. Будова і функція клинка — використання в бою: завдавати дуже широких ран і легко проколювати всі елементи спорядження, крім бронеплити.

Слід зазначити, що найкраще за будь-яку рекламу працює живий попит на продукцію бренду «клинкових братів». Переважна більшість покупців на українському ринку — чинні силовики. На сторінці ножових майстрів у фейсбуці багато фото українських воїнів, які використовують їхню продукцію в побуті й бойовій діяльності.

Лайфхак з вибору ножа

Якщо ми отримали нагоду поспілкуватися з фахівцем клинкової справи, гріх було не поцікавитись практичними порадами: як вибрати собі ніж по руці.

Отже, зі слів Олександра Воробєя, вибрати хороший ніж, нічого не упустити й не отримати зайвого — це витримати баланс між практичними потребами, естетичними уподобаннями і, звісно, ціною виробу.

Найважливіший момент у виборі ножа — зручність використання. Те, як він лежить у руці, наскільки впевнено ним можна користуватися, має стосунок до безпеки й здоров’я людини. Руків’я хорошого ножа, який є сенс купляти собі, не ковзає у спітнілій долоні, не дубіє на морозі, не вигрівається на сонці. А товщина руків’я достатня, щоб гарантувати упевнений хват.

Другий параметр — відповідність нормам закону. Є такий міф родом з дитинства, що будь-який ніж довший за ширину долоні — холодна зброя. Не одне покоління виросло на цій легенді, не підозрюючи, що існують інші вимоги. Проблема в тім, що в Україні немає чіткого закону про холодну зброю. Усі питання регулює «Методика криміналістичного дослідження холодної зброї та конструктивно схожих з нею виробів», яка є не догмою, а швидше рекомендацією для експертів. Вони керуються також і іншою літературою, проводять різні випробування й тести. «Методика» дає орієнтири технічних характеристик, згідно з якими експерт вирішує, зброя у вас або ні.

Сюди входять такі параметри: товщина металу, довжина клинка, наявність гарди, твердість матеріалу. Згідно з «Методикою», якщо хоча б один параметр не відповідає ознакам холодної зброї, то ніж не вважається таким. Але якщо вже кортить купляти щось шаблеподібне, то варто попіклуватися, щоб разом з виробом вам одразу видали криміналістичний висновок про те, чи є ніж холодною зброєю. Зазвичай фірми-виробники співпрацюють з криміналістичними лабораторіями МВС і без проблем надають подібні довідки до конкретних моделей своїх ножів!

Третій пункт: що обрати — фіксед чи складаний ніж!? Холівар між представниками двох течій ножової філософії триває роками. Люди безперспективно чубляться навколо питання, що зручніше, корисніше та краще: складаний ніж чи ніж з фіксованим руків’ям. Якщо ви наблизились до участі в цьому батлі, то гляньте на пункт перший цих порад — зручність і практичність використання клинка.

Олівці в офісі зручніше лагодити складником, він і місця менше займає. А в поході, якщо треба викопати яму під вогнище, зняти шар дерну, або на полюванні шкуру з трофея оббілувати краще себе покаже фіксед.

Важливо підібрати й купити зручний і функціональний ніж. Нині на ринку представлена велика кількість «невідомих звіряток» космічного дизайну й брутального вигляду. Часто це вироби, розраховані на те, щоб здивувати покупця, а не принести реальну користь.

Пункт четвертий — матеріал. Те, з чого зроблений ніж — важлива складова вартості. Ціна залежить від металу та способу оброблення. Якщо ніж з дамаської сталі або під час виготовлення застосовано порошкову металургію, десять разів перековувався і гартувався в різних умовах — ціна такого клинка доходитиме до кількох тисяч умовних одиниць. А ще бувають вироби, інкрустовані коштовним камінням… Вибирати такі ножі все одно, що купити сувенір або подарунок. Скільки туристів ходить у ліс з ножем вартістю в непогане авто? Та і навіщо, якщо ціна якісного робочого ножа, який впорається з більшістю завдань — у межах $100.

П’ята важлива складова — марки сталі. Хороше загартування клинка ножа відрізняється від поганого тим, що після нього сталь не кришиться і не гнеться. Це означає, що матеріал стає в міру твердим, пружним і гнучким. Надмірна твердість, до прикладу, призводить до того, що залізо стає крихким, як чавун, та і нагострити такий ніж зовсім нелегко. Для роботи з твердими сплавами потрібен спеціальний абразивний інструмент. А вже про те, щоб поправити лезо в польових умовах, не йдеться. Для ножового виробництва використовують багато різних марок сталі. Ось найбільш розповсюджені:

  1. 65Г — ресорно-пружинна, марганцева сталь. Дуже популярна в нашій країні у виробництві ножів і холодної зброї. Ковалі, які роблять шаблі, мечі і шашки, віддають перевагу саме цій марці. Сталь відрізняється чудовим співвідношенням ціни та якості.
  2. К110 — холодноштампована сталь Австрійського концерну Böhler – Uddeholm. Відрізняється достатньою твердістю і в’язкістю, відмінно тримає заточку, стійка до корозії. Застосовується у виготовленні ножів високих класів.
  3. Сталі груп 420 – 440 — це бюджетна криця з помірним вмістом вуглецю. Непогано ріже та стійка до корозії. Такі ножі є майже в усіх великих брендів.
  4. 65Х13 — стійка до корозії, із середньою кількістю вуглецю сталь. Не дуже добре тримає заточку, але легко гостриться, цілком підходить для кемпінгових ножів.
  5. AUS – 8 — японська, вуглецева неіржавна сталь зі значною кількістю хрому. Добре зарекомендувала себе для ножів «виживання».
  6. VG – 10 — інструментальна вуглецева, стійка до корозії сталь з Японії. Спершу з неї робили садовий інструмент, але потім вона перейшла в ножову індустрію. Славиться тим, що добре тримає заточку.
  7. D2 — тверда та стійка до руйнування інструментальна сталь.
  8. Сталі виробництва США S30V і S35V. Створені з допомогою порошкової металургії, застосовують у виробництві брендових ножів.

От начебто і весь загальний список рекомендацій від профі. Звісно, їх можна дотримуватись, а можна й пропустити повз вуха. Після того, як Олександр «вимикає» режим ножового «гуру», він додає, що у справах, які стосуються клинкової зброї, присутня і своя… метафізика. Буває таке, що ти береш ніж у руку й розумієш, що «ось це твоє». Таке враження, що не ти, а тебе обирає ніж. Тут я з ним, як найфоман зі стажем, погоджуюсь на всі 100 %.

І якщо ми вже заговорили про метафізику, додам, що Олександр Воробєй не лише спортсмен, підприємець-виробник і громадсько активна людина. Цього року він ще дебютував і як письменник-фантаст, випустивши у світ книгу оповідань «Час вовка». За нагоди рекомендуємо до прочитання!

Фото автора та з архіву бренду Blade Brothers Knives

Відео: Віктор Ануфрієв

10

Кореспондент АрміяInform
Стежте за нами в Instagram
Публікації