Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
До ЗСУ доєдналася у 2016 році, була бойовим медиком і забезпечувала побратимів харчуванням.
Алла народилася 20 березня 1977 року у селі Куна на Вінниччині. З дитинства любила українські народні пісні, багато співала, активно долучалася до шкільних заходів.
Після школи закінчила Гайсинський медичний коледж. Спочатку працювала за спеціальністю. А потім мала 10-річний досвід роботи в їдальні військової частини у Вінницькій області.
У вільний час любила вирощувати квіти, як аматор малювала, вишивала, а чудові миті життя фотографувала, щоб надовго їх зберегти.
Ще у 2014 році знайомий, який незабаром загинув на Донеччині, подарував Аллі шеврон батальйону, який став для неї символом і стимулом збереження пам’яті про захисників. А безстрашні дії українських оборонців змотивували долучитися до захисту України.
У 2016 році Алла вирішила розпочати військову службу – починала з посади бойового медика. Після спеціальної підготовки у навчальному центрі «Десна» прибула в батальйон і почала опікуватися здоров’ям піхотинців.
Через деякий час військове керівництво дізналося, що жінка працювала в їдальні військової частини, і запропонувало їй стати кухарем, розповіли в АрміяInform. Відтоді поєднувала досвід бойового медика з господарюванням в армійській їдальні. До повномасштабного вторгнення РФ Алла із позивним «Василівна» упродовж п’яти років була відповідальною на бойових позиціях та полігонах за свою ділянку службових зобов’язань.
«Я на цій війні бачу свою рятувальну місію: смачно нагодувати – я кухар, і врятувати життя – я медик..!», – так розповідала про себе жінка у 2021 році.
У вільний час встигала трохи малювати та вишивати картини, які дарувала дітям, онукам і товаришам по службі. «Коли я малюю або вишиваю, то мимоволі повертаюся в мирне довоєнне життя, відволікаюся від усіх проблем, для мене це своєрідний релакс і психологічне розвантаження. У цьому мій відпочинок і джерело поповнення життєвої енергії», - зізнавалася Алла.
З першого дня повномасштабної війни сержант 59-ї окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ ЗСУ перебувала на передових позиціях Херсонщини. Як начальник їдальні підрозділу забезпечення, виводила із оточення і зберігала ввірене їй продовольство, обладнання та майно 9-го батальйону.
Одного разу Алла захворіла, та з ознаками складної застуди продовжувала організовувати харчування для бійців. 20 березня 2022 року, у свій 45-й день народження, жінка потрапила до військового шпиталю. Там їй діагностували запалення легень через коронавірусну хворобу. Серце Алли перестало битися 13 квітня.
Вдома на неї чекали доньки Тетяна і Світлана, дві маленькі онучки Маргарита і Кіра, старенька мама Ніна Пилипівна, сестри Оксана та Ольга.
«Аллочка, наша голубка, надзвичайно добра, щира, працелюбна, тендітна і водночас така сильна. Вона так любила життя, важко працювала, щоб світ навколо став кращим, по-справжньому любила Україну, життя за неї віддала. Ми втратили частину серця, воно постійно кровоточить», – сумує сестра Ольга.
Поховали військовослужбовицю у селі Криштопівка на Вінниччині. На Алеї слави загиблих у 2023 році там встановили пам’ятний банер Аллі Яцюк – сержанту 59-ї окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ ЗСУ.
Вічна пам’ять Захисниці!
Валентина Кащенко
Фото: АрміяInform, Меморіал героїв і Фейсбук-сторінка Криштопівка
За матеріалами: Меморіал. Платформа пам’яті
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
