Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Олександр Маковей ще до війни мав досвід військової служби в частині спеціального призначення. Починав строковиком, а коли військова справа припала до душі, підписав контракт. Служба подобалась молодому, активному і спортивному солдату, а згодом — сержанту. Ще в школі Олександр виконав норматив майстра спорту України з вільної боротьби. Саме спорт загартував його, підтримував і допомагав у найважчі моменти служби розвідником.
У 2009-му Сашко після закінчення контракту звільнився, вирішив з товаришами по службі розпочати власний бізнес. Спільно створили охоронну фірму «Еліт Гром». Клієнтів не бракувало, все було досить стабільно. Але коли російські «ввічливі чоловічки» з’явились у Криму, Олександр зрозумів: його військовий досвід стане у пригоді. У березні 2014-го він повернувся в рідний полк. Спочатку як інструктор готував добровольців і тих, хто прибув за мобілізацією, а згодом у складі групи вирушив на схід…
…Донецьке летовище, гора Карачун, Слов’янськ, Щастя, Станиця Луганська, Сєвєродонецьк, Рубіжне й інші населені пункти Донбасу, де розвідники успішно виконували спеціальні бойові завдання.
— Нам ставили непрості завдання, часто — реально важкі і ризиковані, але жодного разу ми не підвели ні командування, ні товаришів, — пригадує Олександр.
«А де було найважче?» — запитую в Сашка. Той, покручуючи свій пишний козацький «оселедець», відповідає: «Ми, спецпризначенці, були одними з найпідготовленіших військових на першому етапі війни — влітку 2014-го. І деколи, можливо, останнім вагомим бойовим аргументом і резервом командування. Але Луганський аеропорт і бої за нього є окремою сторінкою моєї військової біографії.
…Група після тривалого перебування в АТО мала повернутись у Хмельницький на відпочинок. Але командиру надійшов наказ здійснити супровід колони гірських піхотинців і танкістів для підсилення захисників Луганського аеропорту. Розвідники, отримавши наказ, розуміли, що це може бути квитком в один кінець, і шансів повернутись — не так багато. Але воїни не звикли відступати, знали, наскільки важливе для львівських десантників це підкріплення, боєприпаси та харчі.
Саме в день свого народження «Макоша» і вирушив з товаришами на завдання. Це не була легка прогулянка: ворог чинив шалений опір групі прориву. Підкріплення пробивалось з боями. Не все із задуманого вдалось, але захисники летовища отримали досвідчених воїнів, броню, боєприпаси і продукти харчування. Вісім днів розвідники в повному оточені виконували там завдання. Саме за ці події Олександр Маковей і отримав свою найдорожчу бойову нагороду — орден «За мужність» III ступеня.
А далі були бої за Дебальцеве, 32-й блокпост і дві контузії.
Після року служби Олександр звільнився. Відтоді постійно з товаришами займається військово-патріотичним вихованням молоді. Організовують у Хмельницькому різноманітні заходи з популяризації активного і здорового способу життя, підтримують побратимів у найважчі і найскрутніші моменти.
Його донька займається фехтуванням у ДЮСШ № 3, і Олександр просто закохався в цей вид спорту. І не дивно, бо фехтування є певним продовженням козацької традиції. А Олександр Маковей — один зі славних нащадків козаків-характерників, їхньої звитяжної зарядженості і жертовності.
Нині він — резервіст, проходить збори і готовий у разі необхідності знову підсилити рідний полк.
