Чоловік систематично поширював інформацію з обмеженим доступом, перешкоджаючи комплектуванню Сил оборони України та сприяючи, таким чином, загарбницько-окупаційній армії російської федерації. Про це стало…
Кулеметник окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Вадим з позивним «Фортуна» з дитинства мріяв стати вчителем. Воно й не дивно, адже його родина — це справжня педагогічна династія. Починаючи від прабабусі й до старшого брата — всі освітяни. Тому після закінчення школи юнак без вагань і роздумів вступив до Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського, який закінчив дипломованим учителем історії 2016 року.
Вадим навчатиме дітей історії, а її творять звичайні люди — такі, як він. Ще Катон Старший говорив, що великий той учитель, який проймається справою, якої навчає. Тому, хоча хлопець і марив викладанням, добре розумів: коли в країні йде війна, неправильно розповідати дітям на уроках про сучасну історію України, якщо сам не був на фронті.
Тож одразу після випуску хлопець попрямував до військкомату, відслужив строкову й у 2019 році підписав контракт з військом, незабаром відправився на передову. Саме тут, а не в затишному класі, він почав викладати свої перші уроки історії…
— Я помітив чимало схожого в професіях учителя та військового. Наприклад, викладач доносить інформацію слухачам, а командир своїм підлеглим. В одного й іншого аудиторія досить різноманітна. І саме від їхнього вміння відчувати колектив, з яким спілкуються, пояснювати складні речі простими словами залежить: у випадку вчителя рівень знань та оцінка за контрольну, у випадку командира — життя підлеглих, — каже «Фортуна».
У вільний час, якого не так і багато, Вадим намагається багато читати, самовдосконалюватись.
— Останнім часом захоплююсь історією України ХХ століття, знаходжу багато спільного між подіями того часу й сьогоденням. Часто роздумую над подвигом оборонців Крут та зіставляю їх з нашими героями, які у 2014-му на самому «голому» патріотизмі виступили проти окупанта, що мав численну перевагу в силі, — розповідає морпіх. — І робили це не за гроші, не за матеріальні блага, а з відчуття того, що ти не маєш права вчинити інакше.
Хлопець каже, що тут, на війні, вони з побратимами — одна велика родина, розуміють одне одного без слів, підтримують. Часом на передовій йому життя видається навіть простішим, ніж удома.
Неординарний, творчий і без тями закоханий у свою роботу, Вадим мріє після повернення з війни повернутися до школи й викладати дітям історію. Хлопець упевнений, коли він дійде до сучасної історії України, то з власного досвіду розповідатиме, як мужні захисники вибороли суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Інакше просто бути не може!
Фото Олександра Єгорова
