Про особливості 14-денного періоду адаптації бійців у бойових частинах після проходження БЗВП та фахової підготовки АрміяInform розповів начальник групи інструкторів 127-ї окремої важкої механізованої бригади сержант…
Той, хто займався польовим пошуком, знає, наскільки зворушливою подією є виявлення разом із рештками загиблих воїнів Другої світової війни смертних медальйонів, що дають надію на встановлення їхніх імен. Буває, минає цілий пошуковий сезон, а з десятками піднятих на поверхню землі полеглих невідомих солдатів знаходять лише кілька таких футлярів із записками. А ще треба мати неабияку вдачу, щоб ці надряпані майже 80 років тому чорнильними ручками чи хімічними олівцями слова прочиталися після стількох десятиліть!..
Тож насправді вдалим для учасників житомирської ГО «Історико-патріотичне об’єднання «Пошук» можна вважати цьогорічний вересень, адже тільки за три вікенди від початку осені їм пощастило знайти немало-небагато – 12 медальйонів! Кілька із них експерти вже розшифрували, встановивши імена й адреси бійців, які досі вважаються не загиблими, а зниклими безвісти.
Нещодавно АрміяІnform уже розповідала про одного з них, уродженця села Рудня Броварського району Київської області Дмитра Васильовича Польку, 1907 року народження. У Києві мешкає донька загиблого героя і невдовзі його прах буде перепоховано з військовими почестями у рідному селі чи в самій столиці.
Також майже одразу вдалося прочитати смертну записку з медальйона солдата, знайденого буквально днями, 20 вересня, у Коростенському районі Житомирщини. Пошуковці розповідають, що нашпигований осколками боєць із відірваною ступнею лежав на глибині лишень у пів метра. При ньому вони знайшли чорнильницю, монетку, протихімічний набір, дзеркальце, шолом СШ-39, протигаз, ну і найцінніше – медальйон. А поруч – чимало військової амуніції, серед якої – казанок зразка 1936 року, розбитий осколком, кружка, декілька протигазів і флягу, на якій було вибито два прізвища: Прус – з одного боку, Радионов – з іншого.
Зі смертної записки солдата дізналися: це – українець з Кубані, уродженець станиці Зассовської Упорненського району Краснодарського краю Федір Максимович Харченко, 1920 року народження. Оперативно знайти родичів загиблого пошуковцям допомогла російська колега, чиє фото на сторінці у соціальній мережі приємно дивує українською вишиванкою – активістка-пошуковець із Липецької області Наталія Дементьєва. Вона буквально за один день розшукала нащадків воїна, який ось уже вісімдесятий рік вважається зниклим безвісти. Від племінниці солдата, Тетяни Стефанівни, жінці вдалося дізнатися, що в родині Харченків було четверо братів – Федір, Микола, Василь та Стефан, і лише останній із них повернувся з війни живим. Перед війною її знайдений дядько Федір закінчив медучилище, ставши фельдшером. Батьки, Варвара та Максим, померли вже після війни. Саме біля них та єдиного з братів, що повернувся з фронту, родичі й хочуть поховати віднайденого героя, коли його рештки будуть доставлені з України.
Також нещодавно експертам удалося нарешті прочитати знайдений раніше медальйон. Його власником виявився 22-річний на момент загибелі узбек Кудрат Убайдов із Бухари. Його сім’я у 1941 році мешкала у цьому великому давньому місті на вулиці, що тоді мала назву Комінтерна, будинок №45. Наразі активісти розпочали пошук родичів загиблого на українській землі героя.
І буквально сьогодні стало відомо, що повертається з війни ще один українець. І – знову уродженець Київщини, Юхим Олександрович Цибенко з села Садки-Строївка Макарівського району, 1921 року народження – тобто, на момент загибелі йому було двадцять, а, можливо, й не дожив хлопчина до двадцятиріччя… Відсьогодні кияни та активісти з усієї України розпочинають пошук нащадків загиблого.
Ну, і наостанок варто згадати, що кілька днів тому на малій батьківщині цього героя, у місті Макарів Київської області відбулася церемонія передачі військовому аташе Казахстану решток ще одного солдата – Тойнашева Сейда Назаровича, 1922 року народження, для транспортування та поховання на рідній землі. Загиблий 19-річний казах був знайдений членами ІПО «Пошук» 11 квітня цього року. Разом із ним додому відправився другий уродженець Казахстану – Каіржан Тикшикеєв, якого знайшли у Київській області пошуковці з ГО «СПО «Вертикаль».
