Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 23 серпня 2024…
Питання збереження життя і здоров’я військовослужбовців – один із невід’ємних аспектів вишколу в рамках проведення міжнародного навчання «Rapid Trident 2020». Практично кожен з елементів польової фази навчання містить сценарій, де відпрацьовується надання домедичної допомоги постраждалим військовослужбовцям.
Вибухові травми та вогнепальні поранення. Це, так би мовити, звичайна практика для бойових медиків підрозділів. Але що робити, коли проти тебе спрямована не ворожа куля, а непередбачуваний гнів природи?!
На одному з тимчасових контрольно-пропускних пунктів, які встановлювали бійці українських десантно-штурмових підрозділів для контролю автомобільних доріг у межах визначеного району, одного із солдатів вкусила змія. Таку інформацію отримав головний сержант десантно-штурмового взводу старший сержант із позивним «Їжак».
– Розуміючи, що ситуація досить нестандартна, я дав команду бойовому медику підрозділу підготувати ураженого токсином бійця до проведення евакуації. По рації зв’язався із командуванням, доповів про випадок і запросив медичну евакуацію. Оскільки, за умовами навчання, ми діємо в районі, де під’їзд медичного наземного транспорту неможливий, евакуацію було вирішено проводити повітряним шляхом, – зазначив сержант-десантник. – Ми використовуємо протоколи радіозв’язку за стандартами НАТО. Досить зручно, адже не потрібно нічого зайвого пояснювати. Всі ураження і бойові травми мають буквено-цифрові коди, які ми передаємо в запиті. Ті, хто приймає цю інформацію, розуміють, про що йдеться в кожному конкретному випадку.
До прибуття евакуаційного вертольота «марунові берети» підшукали поблизу своєї позиції майданчик приземлення. Для того, щоби зорієнтувати пілотів, командир десантного взводу позначив напрямок приземлення димовою шашкою.
Тим часом бойовий медик обробив місце зміїного укусу та підготував бійця до перенесення у вертоліт.
– Оскільки в медичній укладці немає спеціальної сироватки-антидота, ми можемо лише імобілізувати уражену кінцівку, обробити місце укусу перекисом водню. І давати ураженому багато пити, – говорить бойовий медик десантно-штурмового взводу. – Далі – основна робота лягає на плечі пілотів MEDEVAC, які повинні якомога швидше доставити нашого побратима в госпіталь. Адже там він повинен отримати відповідну професійну медичну допомогу. Йому поставлять крапельницю, дадуть антидот. Почнуть комплексне виведення отрути з організму. Зволікати не можна, і правило «платинових хвилин» і «золотої години» тут працюють так само, як і з бойовими травмами та пораненнями. Кожна згаяна хвилина зменшує шанси хворого.
Вертоліт прибув за п’ятнадцять хвилин після запиту на евакуацію. Не забуваючи прикривати один одного, десантники на ношах швидко перенесли ураженого токсином побратима в салон «вертушки». За мить Мі-8 уже мчав до шпиталю.
