У 2014 році вони були школярами та випускниками, а у 2026-му стали досвідченими лідерами, командирами. Вони тримають лінію фронту, контратакують,…
«Марш Військово-Морських Сил України», який з’явився задовго до офіційного заснування самого нашого флоту, викликав у росіян спочатку зніяковіння, а згодомсправжню істерику
«Марш Військово-Морських Сил України» давно впізнаваний в Україні. І знають його не лише моряки. Його урочисті ритми звучали не тільки в Севастополі чи Одесі, а й на військових парадах Збройних Сил України в Києві, у Національному палаці мистецтв «Україна», у багатьох містах України, на хвилях радіо та на телебаченні. Його виконували за кордоном, зокрема (якби це нині дивно не звучало) на московському Арбаті!
Музика флотського маршу увійшла в культурний простір України, як хвиля Чорного моря у гавань у вітряну погоду. А політична погода в той час в Криму якраз віщувала шторм: крехтіла, тріщала й розвалювалася радянська імперія, і народжувалися нові самостійні держави.
Перші акорди «Маршу ВМС України» прозвучали в Севастополі в час, коли Україна була у складі СРСР, коли думка про український флот вважалася в Севастополі, в цьому місті «виключно російської морської слави» фантастикою і нездійсненною мрією.
Як не дивно, але цей марш створили люди, які стосунку до флоту і Чорного моря не мали аж ніякого. Його авторами стали буковинські, з міста Чернівці, поет Леонід Курявенко та композитор Валерій Громцев. Обидва вже відійшли у засвіти і, як не прикро, незаслужено призабуті на флоті.
Валерій Громцев – другий справа
Вперше під первісною назвою «Марш українських моряків» у 1990 році виконав золотий голос Севастополя, соліст ансамблю «Графська пристань» ЧФ заслужений артист України Олександр Іванов. «Маршем Військово-Морських Сил України», з доброго почину Олександра Іванова, він став називатися з 1992 року, після відродження Військово-Морських Сил України в Севастополі. Можна сказати, що марш у виконанні Олександра Іванова і став їхнім Гімном.
Доля свого часу звела Валерія Громцева із легендарним композитором і поетом Володимиром Івасюком, який для першого запису пісні «Червона рута» запросив саме його та оркестр ансамблю «Карпати». Творча тісна співпраця над українськими піснями двох ідейних друзів у ті застійні радянські часи не могла не викликати підозри силових структур.Композиторові довелося покинути Чернівці та помандрувати дорогами України.
У 1990 році начальник Матроського клубу в Севастополі Олександр Горшков створює шоу-театральний ансамбль «Графська пристань» і запрошує Валерія Громцева його музичним керівником. Праця виявилася досить плідною, композитор генерує створення нових пісень і композицій, з якими ансамбль стає чи не найпопулярнішим у Севастополі та на флоті.
Громцев вніс нову енергію утворчість колективу. Під його керівництвом ансамбль набував все більшої популярності, без нього вже не відбувалися концерти і творчі виступи Ансамблю пісні і танцю Чорноморського флоту, а сам шоу-ансамбль став супроводжувати закордонні візити кораблів ЧФ.
Росіяни до моменту проголошення незалежності України ставилися до «Маршу українських моряків» спершу насмішкувато: написали марш флоту, якого не існує і бути в Севастополі не може. Мовляв, це – творчі забавки Громцева.Втім, після проголошення Акту незалежності та створення Збройних Сил України реакція на український марш стала доходити до істерики: це провокація проти Чорноморського флоту, проти Севастополя і його історії! То ж одразу офіційно виконувати українськомовний марш вони заборонили.
У 1999 році Валерій Громцев, не витримавши тиску з боку вороже налаштованої «творчої інтелігенції Криму»,із сім’єю переселився в Ізраїль, у місто Хайфа.Та Україна його не забула. У 2010-му Валерію Павловичубуло присвоєно звання «Заслужений діяч мистецтв України».Нещодавнокомпозитора не стало.
Мирослав Мамчак – для АрміяInform
