Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Хоча перша згадка про поселення на місці цього районного центру датована ще ХІІ століттям, у різні часи містечко мало різні назви. До XVІ сторіччя називалося Чортоліси, потім — Пулини. Та був період довжиною у 80 років, коли селище міського типу йменувалося Червоноармійськом. Звичайно, у період декомунізації йому повернуто історичну назву, втім, червоноармійців у цій землі дуже багато — запеклого липня сорок першого року тут точилися криваві бої, і ще довго пошуковці діставатимуть з її надр рештки загиблих оборонців та намагатимуться повернути історії та нащадкам їхні імена…
Днями група житомирської ГО «Історико-патріотичне об’єднання «Пошук» повернулася з розкопок у Пулинському районі Житомирщини. Це був важкий, але продуктивний день. На території садиб мешканців селища їм вдалося знайти рештки одразу п’ятьох солдатів РСЧА, загиблих у липні 1941 року під час оборони села. Пошуковці розповідають, що бій був, очевидно, дуже жорстокий, а втрати — величезні, адже в деяких місцях солдати лежать у метрі один від одного.
Так, солдат № 72 (число означає порядковий номер знайденого загиблого бійця від початку пошукового сезону поточного року) лежав на глибині 40 см обличчям донизу. Мав при собі протигаз, підсумки та наперсток для шиття. Солдат № 73 лежав неглибоко, при собі мав протигаз, радянські монети та — головне у роботі пошуковців — медальйон. Від солдата № 74 залишилися тільки ноги. При ньому знайдено металеву чашку й також медальйон, який, на превеликий жаль, був пошкоджений перепадами температур…
— Воїн встиг повоювати, — резюмують пошуковці. — Адже низ окопу встелений гільзами, а в протигазній сумці лежав трофейний німецький ремінь…
Солдат № 75 лежав на глибині 50 см. Мав при собі протигаз та підсумки. Німецькі гільзи в окопі свідчать про те, що поранених червоноармійців добивали…
Солдат № 76 знаходився у сидячому положенні. Мав при собі шолом СШ-39, флягу, саперну лопатку, протигаз, підсумки, ложку з надписом «Дорошенко» та гаманець з документами, які вже відправлено на експертизу.
Пошуковці висловлюють вдячність місцевим мешканцям, які з порозумінням поставилися до їхньої справи та дозволили провести пошукові роботи на своїх ділянках. Наразі вони продовжують працювати, а смертна записка з солдатського медальйону та документи поки що невідомого бійця, котрий імовірно носив прізвище «Дорошенко», досліджуються експертами. Якщо поталанить, то у кількамільйонному переліку зниклих безвісти під час Другої світової війни стане менше на одне, а то й — на два прізвища. Це, звичайно, дещиця, але ентузіасти польового пошуку працюють безперервно вже багато десятиліть, змінюючи одне одного, й повертаючи з небуття імена невідомих солдатів.
