Чоловік систематично поширював інформацію з обмеженим доступом, перешкоджаючи комплектуванню Сил оборони України та сприяючи, таким чином, загарбницько-окупаційній армії російської федерації. Про це стало…
Режим припинення вогню особливо відчувається в населених пунктах, що розташовані в безпосередній близькості від лінії розмежування сторін. Одне з таких міст — Красногорівка. Про це повідомляє АрміяInform.
Ще на під’їзді до цього населеного пункту можна побачити численні наслідки бойових дій та обстрілів із важкого озброєння. Зруйновані будинки, посічені уламками стіни й дахи житлових та промислових об’єктів зустрічаються тут чи не на кожному кроці. Але сьогодні на тлі «пораненої» цивільної інфраструктури можна помітити також істотне пожвавлення суспільного і господарського життя в місті. Особливо це відчувається у вечірні години. Раніше, до останнього перемир’я, з настанням сутінків вулиці порожніли. Жителі намагалися швидше дістатися до своїх будинків, щоб не потрапити під випадковий обстріл. Нині, у вечірній час, люди спокійно ходять містом, сидять в кафе і відпочивають у парках та скверах. Можна зустріти мам із колясками й дітей, які граються на подвір’ях. Але на передовій ніхто не розслабляється. Служба тут йде в такому ж режимі, як і до перемир’я.
На одному з ВОПів поблизу Красногорівки військовослужбовці десантно- штурмового взводу пильно стежать за визначеною ділянкою оборони. Як розповів командир взводу лейтенант Андрій, їхня позиція розташована практично під землею. Довжелезні ходи сполучень, вогневі споруди охоплюють весь напрямок, який контролює його підрозділ. Особливість опорника полягає в тому, що він розташований на панівній висоті й з нього можна побачити всі підходи до смуги оборони захисників Красногорівки.
— Ще до початку перемир’я ми добре облаштували свої позиції, — розповідає Андрій. — Якщо в інших місцях підрозділи використовують під вогневі позиції і укриття будівлі шахт, і штреки з відвалами шахтних виробок, які тягнуться на декілька сотень метрів практично до головного укріпленого району окупантів — території цегляного заводу, то ми собі такого дозволити не можемо. Наша ділянка пролягає лісосмугою. Тому головну увагу звернули на облаштування надійних захисних споруд. Ми можемо вести бойові дії, здійснюючи переміщення по всьому фронту опорного пункту, не піднімаючись на поверхню з окопів і траншей. Це гарантує нашу безпеку і дозволяє ефективно використовувати різні вогневі засобі, — підкреслив командир.
Рухаючись розгалуженими ходами сполучень бачиш дійсно міцно зроблені укриття. Всі окопи і бліндажі обшиті дошками, а в деяких місцях листовим шифером. Тому в окопах завжди чисто і сухо в будь-яку погоду.
Не менш досвідчений у підрозділі й командир роти Дмитро. Війну він зустрів ще в 2014 році, захищаючи український кордон із Росією навколо населеного пункту Д’яково в складі розвідувальної роти 79-ї бригади. Потім були дві ротації в ДАПі, бої в Пісках і Широкиному. У Красногорівці це вже його друга ротація і він добре знає, як правильно організовувати тут оборону і на що звернути особливу увагу.
Більшість особового складу на позиції молоді хлопці 22-24 роки, та незважаючи на вік, вони вже мають за плечима бойовий досвід. Кулеметник Владислав із Винниці на спостережному посту завжди напоготові.
— Найближча відстань до ворожих окопів 700 метрів, як раз для ефективного вогню саме з кулемета, — ділиться навичками застосування зброї молодий солдат. — До перемир’я доводилося його доволі часто використовувати. Нині тиша, але зброя в мене завжди напоготові.
Старший солдат Євген також не перший рік в підрозділі. Пройшов із ним всі найгарячіші місця. Був поранений під Широкиним, а торік, коли рятував пораненого побратима під Гнутовим, потрапив під вогонь ворожого снайпера.
— Перша куля розтрощила приклад мого кулемета, а друга пробила каску. Якимсь дивом залишився живим, — згадує Євген.
На позиції перебував також офіцер, який служив в армії ще за радянських часів. Костянтин — учасник війни в Афганістані. Брав участь у багатьох операціях на Сході країни, ще на початку російсько-української війни, де командував мінометною батареєю. Нині для своїх підлеглих він не тільки командир, але і чуйний наставник, вихователь.
— Моє головне напуття до солдат — не втрачайте пильність, — розповідає військовий ветеран. — Ми маємо справу з дуже підступним ворогом, який вже багато разів, порушуючи всі домовленості, показував свою агресивну сутність. Тому ми повинні бути пильними й підготовленими до будь-якої несподіванки.
