Саме таку неофіційну назву отримали перші в історії випробування взаємодії пілотованого літака з дроном зі штучним інтелектом в ролі напарника на авіабазі Еглін у Флориді (США)…
Цінність слів «я люблю Україну» прямо пропорційна відстані від лінії розмежування з ОРДЛО та звучання цієї фрази вголос. За понад шість років війни мав змогу переконатись у правдивості такої аксіоми не одну сотню разів. Тому великою радістю для мене став магазин української книги, розташований чи не в самому центрі прифронтового Бахмута. Його власник і продавець Володимир Дериведмідь – військовослужбовець запасу, учасник АТО.
Іноді одна українська книга варта 20 танків
– Люди повинні мати змогу читати книжки українською, – каже Володимир. – І не треба нівелювати силу книги навіть у час електронних комунікацій. Це важливий інструмент впливу на свідомість громади. Іноді одна українська книга варта 20 наших танків.
В асортименті книгарні пана Володимира чимало різноманітної унікальної літератури, розрахованої на різні верстви населення. Від наймолодших поціновувачів книги до найдоросліших читачів. На поличках книгарні є все – навчальні матеріали і посібники, казки, фантастика, художня й історична література тощо. Та особливе місце тут посідають книги і брошури, що розповідають про подвиг українських воїнів-учасників АТО\ООС. Серед розмаїття літератури можна знайти справді унікальні видання, яких немає навіть у великих книгарнях Києва чи Львова. Втім, поклавши руку на серце, слід визнати: магазин не користується великою популярністю ні серед місцевого населення, ні серед військових, які приїздять у Бахмут.
Та Володимир не опускає рук. Окрім книжок, він почав торгувати українськими вишиванками, сувенірами з етнічними мотивами, що покликані нагадувати покупцям наші традиції й зігрівати унікальною самобутністю. Проте така торгівля здебільшого збиткова для власника: Володимир змушений утримувати її за рахунок своєї порівняно невеликої пенсії. Однак, крім торгівлі, його книгарня має ще один, на перший погляд непомітний, але дуже важливий державотворчий напрям. Адже поруч із крамницею є відділення банку, куди часто звертаються люди з тимчасово окупованих територій, які приїздять в Україну вирішувати свої правові справи. Так чи інакше, вони проходять повз вітрину книгарні, прикрашену українською символікою, а переважна більшість із них просто змушена зайти до пана Володимира, аби зробити ксерокопію. Тож вони бачать книги, українські вишиті сорочки й етносувеніри. Дехто цікавиться, дехто намагається сховати погляд і якнайшвидше втекти, а хтось купує українську вишиванку, щоб тишком перевезти її для друзів на «ту сторону».
От таку державотворчу роботу виконує звичайний житель Донбасу. Підтримати його неважко. Достатньо просто зайти в його крамницю, купити книгу чи просто подякувати за його роботу і життєві переконання. Адже на таких людях тримається незалежність України.
