Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
З початком війни прапор України, цей синьо-жовтий символ боротьби і спротиву, став невід’ємною частиною кожного опорного пункту по всій лінії розмежування з російським агресором. На найпочесніших та видних місцях в бліндажах, на військовій техніці, у наметах чи закинутих будинках, де розмістилися українські захисники, – йому завжди є місце. Прапор став потужною зброєю. Він надихає і допомагає. Стимулює до боротьби, підтримує бойовий дух та допомагає бійцям у найважчі та найскрутніші моменти фронтового життя. Його бережуть і всіляко охороняють ті, хто знає ціну життя солдата на війні.
Існує чимало історій, коли під ворожим вогнем на даху Донецького аеропорту, на будівлі міськради у Дзержинську чи в багатьох інших містах і селищах українські військові ціною власного життя і здоров’я піднімали синьо-жовтий символ незламності та бойового духу відродженої армії. Українські патріоти, ризикуючи свободою і життям, піднімають його в Криму і в окупованих містах Донбасу.
Наші символи дратують ворога, і він їх люто ненавидить. Широко відома історія про бійця-добровольця з батальйону «Донбас», який у полоні після виходу «зеленим коридором» з Іловайська, відмовився ставати на синьо-жовтий стяг. Окупанти за це прострілили обидві ноги патріоту…
…У Музеї захисника України, що розміщений у гарнізонному будинку офіцерів в Старокостянтинові на Хмельниччині почесне місце посідає обвітрене та місцями прострілене синьо-жовте знамено. На ньому вже традиційні побажання від бійців, автографи та надписи – 128 ОГШБр, 24 ОМБр, 10 ОГШБр.
Восени 2016 року групу військовослужбовців бригади тактичної авіації імені Петра Франка відрядили для підтримки гірських піхотинців, які утримували бойові позиції неподалік Донецького аеропорту. Вмотивовані та досвідчені авіатори швидко вписались у колектив легендарної бригади.
На одній із позицій у Пісках замайорів прапор, який передали волонтери, з написом «СТАРКОН». Саме так жителі з любов’ю називають своє давнє історичне місто зі славними військовими, ще з часів Богдана Хмельницького і Максима Кривоноса, традиціями.
У грудні бригаду вивели на ротацію, а військових авіаторів перекинули на підсилення іншої, вже під Попасну на Луганщині. Бійці зайняли позиції в районі села Новоолександрівка. Досвідчені авіатори добре знали свою справу, і ворог не раз це відчував на собі.
Рік старокостянтинівські бійці перебували на передовій, здобули неоцінений бойовий досвід, давали гідну відсіч ворогу. І що найголовніше – без втрат повернулись до рідного міста .
– Прапор завжди був з нами, на всіх наших позиціях, де ми перебували. Він нас підтримував і допомагав. Повернувшись, ми вирішили передати його до музею, який саме тоді створювала громадська організація, – пригадує старший сержант Анатолій Бриляк.
Ось так прапор з діркою від мінометного обстрілу в Пісках та снайперськими ворожими кулями з Луганщини посів своє місце серед сотень експонатів Музею захисника України.
Фото автора
