Якщо раніше росіяни покірно терпіли всі негаразди, пов’язані з розв’язаною ними ж війною проти України, та будь-які знущання з боку…
До оголошення режиму тиші в районі проведення операції Об’єднаних сил Маріупольський напрямок вважався найбільш напруженим і неспокійним. Широкине, Водяне, Павлопіль – ці населені пункти не сходили зі зведень штабу ООС. Звучала невтішна статистика за кількістю збройних провокацій з боку російських окупантів. Сьогодні ситуація суттєво змінилася. За три тижні дії режиму тиші обстріли майже припинилися. Щоб дізнатися, яка ситуація нині на передовій, ми вирушили в передмістя Маріуполя, на позиції, розташовані біля населених пунктів Піщовик і Павлопіль. Вони мають стратегічно важливе значення в обороні столиці Приазов’я. Крім цього, в районі Піщовика знаходиться пункт пропуску «Гнутове». І хоча у зв’язку з напруженою ситуацією з захворюванням на Covid-19 це КПВВ тимчасово припинило пропуск населення, прикордонники і морські піхотинці несуть службу на цій ділянці оборони в посиленому режимі.
На позиції нас зустрічає командир ВОПу Володимир. Він уже п’ять років служить у підрозділі і це його шоста ротація. – Ми вже бачили різні перемир’я: Хлібне, Шкільне, Новорічне, Різдвяне, – розповідає офіцер. – Але вони трималися недовго і закінчувалися загостренням. Цього разу умови домовленості про припинення вогню більш жорсткі. На кожній позиції присутні спостерігачі, представники СЦКК, які контролюють дотримання режиму «Тиші». Тому порушень стало значно менше. Однак, якщо ворог вогонь не відкриває, це не означає, що він стовідсотково дотримується всіх умов перемир’я. Наприклад, ми бачимо, що він активно облаштовує свої позиції. У деяких місцях просувається вперед і серед білого дня займається інженерними роботами. Напередодні пригнав упритул до позиції трактор з автокраном і використовував їх для будівельних робіт. Звісно, про кожний такий випадок ми доповідаємо і фіксуємо все на камеру.
Рухаємося далі позицією. Чергові зміни на спостережних постах знаходяться на місцях і уважно слідкують за противником. – Так, обстріли припинилися, але вночі чути, як до них під’їжджає техніка і вивантажує будівельні матеріали, а в день вони починають укріплюватися, – розповідає старший матрос Ігор.
Що стосується наших позицій, то вони обладнані всім необхідним для ведення бойових дій і забезпечення безпеки особового складу. Рухаючись ходами сполучення, звернули увагу на розгалужену систему оборони: глибокі окопи повного профілю. Від однієї позиції до іншої прориті траншеї. У разі обстрілу можна таємно переміщатися від однієї вогневої точки до іншої.
Найбільш важливим сектором спостереження на позиції є напрямок убік пункту пропуску «Гнутове», а також дорога, якою здійснюється рух автобусів з цивільним населенням. – Коли КПВВ відкриють, роботи у нас значно побільшає, тому що противник використовує цей пункт пропуску для ведення активної розвідки наших позицій, – висловлює занепокоєність командир взводу. – Спостерігачі ворога виходять впритул до дороги зі свого боку і починають вести розвідку нашої ділянки оборони. Нам доводиться бути постійно насторожі, щоб своєчасно помітити і припинити їхнє просування. До введення режиму «Тиші» вони використовували тактику провокаційних обстрілів пункту пропуску. Під час обстрілів наша сторона змушена була його закривати. Таким чином рух через КПВВ припинявся і люди висловлювали невдоволення, що не можуть потрапити до пункту призначення. Якщо режим припинення вогню продовжиться і після відкриття КПВВ, то свою підступну тактику бойовики вже не зможуть використовувати, як раніше.
У вільний від несення служби час морпіхи приводять до ладу свої побутові приміщення, готують їх до зими, займаються спортом. На кухні хазяйнує молодший сержант Юрій. До війни він працював трактористом, а нині водій БТР-80. Він полюбляє готувати, тож часто його товариші смакують голубцями та варениками. А ще дуже смачно він коптить м’ясо. І хоча на передовій він уже відзначив своє 46-річчя, поки ще не збирається додому. – В мене п’ятеро дітей і троє онуків, тому моя мрія зупинити війну на цьому рубежі.
