Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Із завершенням жнив — поки поля вільні від посівів, пошуковці активізували свою роботу. А втім, вона не припиняється майже ніколи, особливо цього року — через аномально теплу безсніжну зиму. Тож у ці серпневі дні активісти житомирської громадської організації «Історико-патріотичне об’єднання «Пошук» продовжують сезон польового пошуку, не пропускаючи жодних вихідних. Так, днями група пошуковців працювала в Бердичівському районі. Результатом одного дня розкопок стали знайдені останки п’ятьох оборонців краю, загиблих у липні 1941 року.
Пошуковці розповідають, що у двох ямах виявили рештки чотирьох полеглих бійців. При цьому всі вони сильно постраждали внаслідок артилерійського вогню — частин скелетів просто не було. Лежали останки тіл вояків на незначній глибині — не більше ніж 40 см. З особистих речей біля них було знайдено: магазин до гвинтівки СВТ, складаний ніж, ложку, олівець, гумку, мундштук, монети та половину ладанки — солдатського медальйона довоєнного зразка.
Уже надвечір, коли пошуковці зібралися повертатися до Житомира після важкого дня розкопок, на глибині лише 30 см вони виявили пошкоджені плугами рештки ще одного червоноармійця. Вочевидь — кулеметника, адже біля нього було знайдено ЗІП із запасними частинами до ручного кулемета ДП-27. Також біля загиблого бійця виявили флягу, протигаз, значки, футляр для зубної щітки та ладанку. На жаль, у 99 % випадків ладанки не зберігають усередині папір, тому шанси встановити ім’я солдата є мінімальними, говорять пошуковці. Втім, вони використовують кожен шанс і все ж мають сподівання на те, що принаймні один з п’ятьох знайдених цього серпневого дня героїв перестане бути невідомим солдатом, а його нащадки дізнаються про те, де і як загинув їхній родич.
