Про це йдеться в повідомленні на сайті Ради ЄС. Санкційний пакет також містить суворі багаторівневі економічні санкції, спрямовані на ключові…
Фільм «Евакуація» базується на історіях неймовірного порятунку військових, відзнятих на фронті, де люди балансують на межі життя і смерті. Стрічка – про систему евакуації поранених бійців, яка врятувала десятки тисяч життів. Режисер і автор сценарію – Євген Тітаренко, продюсери – Олександр Дріз та Наталія Хазан.
Проєкт фільму став переможцем дванадцятого конкурсного відбору Державного агентства України з питань кіно і отримав фінансування в розмірі 3 млн 350 тис. гривень.
АрміяInform поспілкувалася з авторами кінострічки, розпитала про перипетії й труднощі створення документального фільму.
Життя людини – найвища цінність
‑ Як народилася ідея зняти фільм саме про евакуацію поранених? Що цьому передувало?
Олександр: – Фільм створює Міжнародний продюсерський центр «Фор Пост», з командою, яка живе у Дніпрі й постійно перебуває на передовій. Це виконавчий продюсер Наталія Хазан і режисер та автор сценарію Євген Тітаренко.
Як виникла ідея фільму? Євген у складі добровольчого батальйону «Госпітальєри» постійно був на фронті, брав безпосередню участь в евакуації поранених із передової. Перед цим вони з Наталією зняли фільм «Війна в ім’я миру» (War for Peace), який набув великої популярності в Україні та за її межами. Потім вони виступили з ідеєю створити глобальніший проєкт про систему евакуації поранених.
Наталія: – Ми хотіли показати евакуацію військових. Олександр Дріз уже сказав про фільм «Війна заради миру», який Євген знімав безпосередньо у 2014-2015 роках на передовій. Я як волонтер перебувала у Дніпрі, з 2014 року займаюсь різними питаннями, зокрема допомогою пораненими і знаю, як це відбувається. Як вибудовувалась система евакуації, хто стояв за її витоками. Ми воюємо сьомий рік, а про цих людей мало розповідали, окрім новинних сюжетів. А вони – справжні герої.
Тому в мене виникла ідея створити фільм, в якому показати всю систему евакуації поранених, від передової і до останньої ланки – їхньої реабілітації. Зробити і флешбек у 2014 рік – як все будувалося і що маємо наразі.
Головна ідея фільму – показати, що життя людини в Україні стоїть на першому місці. І що заради порятунку одного бійця можуть задіяти десятки, навіть сотні людей. І це один великий механізм, який працює як годинник.
‑ Чому вирішили запросити саме Євгена?
Наталія: – Євген – професійний режисер кіно. Я люблю працювати з професіоналами. Бо це школа. Женя мав фах режисера до війни, додавши унікального бойового досвіду. А зняти саме такий фільм без власного воєнного бекграунду, це було б дещо «пластиковим» – трохи далеким від реальності.
Євген: -Якщо подивитися на мою фільмографію, то в мене є цикл фільмів про війну з 2014 року, як це відбувалося насправді. Ми робили і панорамний фільм у форматі 360 градусів для Музею АТО в Дніпрі «Дніпро – форпост України». Він отримав багато відгуків від глядачів. Представники іноземних делегацій потому говорили: «Тепер ми розуміємо, що відбувається насправді».
«Наш фільм про еволюцію медичної евакуації, якою вона була у 2014-2015 роках і якою ми її маємо наразі – професійну і злагоджену»
Оскільки я дотичний до військової медицини, то логічно було показати еволюцію. Тобто, коли у 2014-му країна не була готова до війни і все робилося на власний розсуд, і аж доти, коли сформувалася система евакуації. У цьому випадку наш фільм – про еволюцію медичної евакуації, якою вона була у 2014-2015 роках. І через біль, страждання, кров, втрати, до чого дійшли, що наразі маємо. Про професійну медичну евакуацію. Особливо про тих, хто долав той шлях. Про що спілкуватися з ними і які теми порушувати у мене проблем не виникало. Я розумів сам, що є важливим, а що ні.
Наталія: -Я б додала, що люди, які щось роблять, мало спілкуються з пресою, неохоче дають інтерв’ю. І «розкрутити» співрозмовника на діалог важко. Вони не з кожним розмовлятимуть. Приміром, є інтерв’ю з медиком Ганною, яка і нині на передовій. Ті, хто її знає, дивуються, що вона погодилася щось розповідати, а тим більше, надала дозвіл на зйомки.
‑ Чи вже розпочалися зйомки?
Олександр: – На жаль, нам завадив карантин. Але, на щастя, ми встигли частину фільму зняти до пандемії. Дещо дознімали під час карантину.
Наталія: –Якщо відверто, кілька ідей «зламалися». Основні зйомки проходили до карантину. Ми також під час пандемії не змогли потрапити й до району ООС.
Усе, що є у фільмі ‑ це чистий лайф
‑ Де в основному проходили зйомки фільму?
Євген: Це безпосередньо ООС ‑ лікарні, що приймають поранених, військово-мобільні госпіталі, групи підсилення, медичні позиції. Також населені пункти ‑ Дніпро, Київ, Покровськ, Піски.
‑ Хто головні герої «Евакуації»?
Наталія: Люди, які беруть у цьому участь та які стояли у витоків системи евакуації. Їх багато, і на прикладі когось одного ми показали сам процес, як це реально виглядає. Знімальна група працювала із медпрацівниками. Із ними сідали, приміром, у вертоліт, літак, потяг та знімали весь процес евакуації. Нам вдалося зняти роботу головного хірурга ООС на передовій. Євген його там зустрічав і в тих умовах, в яких він працює, фільмував.
Нині з нами працює Сергій Криворотченко, керівник міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ» у 2014-му, який брав безпосередню участь у створенні системи медичної евакуації ‑ організував безперебійне авіаперевезення з Донбасу. І нині Дніпро приймає поранених із ООС і потім відправляє спецрейси до Києва, Харкова, Одеси й інших міст.
Також це радник голови Дніпропетровської ОДА з питань поранених Тетяна Губа, котра прийшла на посаду 2014-го і досі займається цією темою.
‑ У стрічку ввійшли тільки кадри, зняті вами у 2014-2015 роках, чи й ті, що здобула знімальна група під час поїздок на Донбас?
Євген: Основний матеріал – новий, знятий безпосередньо для цієї картини. Також використав частину власного архіву 2014-2015 років.
Наталія: Усе, що є у фільмі ‑ це чистий лайф. Окрім певних художніх елементів. Кілька наших знімальних груп перебували на терені ООС. Коли надходило повідомлення, що є поранений і його евакуюють, вони виїздили туди разом із медиками, фіксуючи процес на камеру.
Кожен знімальний день – це ризик для життя
‑ З якими труднощами зіштовхнулися під час зйомок?
Євген: Попри те, що отримали необхідні дозволи від Міністерства оборони, Генерального штабу ЗСУ, все одно були певні перешкоди у роботі знімальної групи під час переміщення в районі ООС.
Наталія: Одна справа ‑ зйомки на полігоні, де гарна картинка, все спокійно. Інша справа, коли перебуваєш на війні. По-перше, знімальна група має бути відповідно екіпірована. По‑друге, кожен її член повинен уміти надавати першу меддопомогу, розуміти, що робити у разі необхідності. Адже кожен знімальний день – це ризик для власного життя.
Окрема розмова – отримання дозволу на перевезення поранених від Укрзалізниці. Оскільки це режимний об’єкт, слід було отримати дозвіл на зйомку на вокзалах, у потягах. Швидше ми отримали дозволи від Міноборони, Командувача ООС і Генштабу.
‑ Що є особливим в евакуації поранених військових?
Євген: -Реальне життя, усі етапи евакуації поранених бійців.
Олександр: -Евакуація вертольотами, літаками, потягами Інтерсіті.
Наталія: –Для багатьох було новиною, що часто бійців із Покровська до Дніпра евакуювали потягами Інтерсіті. Так само – з Дніпра до Києва. Цю ідею придумала Тетяна Губа. Коли намело снігові замети і автівками важко було пересуватися, Тетяна Петрівна допомогла вирішити це питання за 20 хвилин та зберегла життя багатьом пораненим військовим.
‑ Коли вийде реліз фільму?
Олександр: Усе залежить від рішення Держагентства України з питань кіно.
‑Наталія: До 7 жовтня маємо здати фільм до Держкіно. За нашими підрахунками ‑ це буде листопад місяць. Але все залежатиме і від ситуації з коронавірусом у країні, на який термін продовжать карантин.
‑ Що очікуєте від українського глядача?
‑ Євген: Багато людей дивляться на війну через художні фільми, бойовики, новини з телевізора. Але ця тема трохи глибша. Чого очікуємо? Люди мають розуміти: війна – це дуже близько, і що все може змінитись за день. І що життя людини справді є найвищою цінністю.
‑ Наталія: У мене немає очікувань. Нині є втома від війни, особливо у тих, хто жодним чином з нею не пов’язаний. Я розумію: маємо робити якісний і правдивий продукт, який стане історією нашої країни у час становлення нації. Також фільм перекладуть англійською. З досвіду попереднього фільму War for Peace, бачимо, що такий контент цікавий та просто відкриває людям на заході очі на ситуацію в Україні.
Фото Руслана Тарасова
