Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
У Хмельницькому військовому госпіталі проведені планові тактико-спеціальні навчання.
…Несподіваний потужний вибух пролунав саме тоді, коли на складах ракетно-артилерійського озброєння працювала група військових… Двоє армійців, які стояли найближче до будівлі, лежали нерухомо, кількох вибуховою хвилею відкинуло метрів за десять до огорожі. Вогонь, що вирвався на волю, за лічені секунди охопив склади. З постраждалих хтось тихо стогнав і просив допомогу, хтось несамовито волав: «Я нічого не бачу», корчачись від болю…
Такою була легенда проведеного у Хмельницькому військовому шпиталі планового тактико-спеціального навчання. Його мета — вдосконалити дії медичного персоналу в наданні допомоги постраждалим унаслідок вибухів на складах РАО.
Лікарсько-сестринська бригада у складі хірурга, анестезіолога, медичної сестри, медичної сестри-анестезиста та операційної медсестри прибула на місце й оперативно розпочала надавати допомогу та проводити сортування умовно постраждалих. Першим у розгорнутому перев’язувальному авто допомогу надали важкопораненим військовим. Після цього бригада оглянула інших постраждалих, провівши необхідні маніпуляції, та підготувала їх до наступного етапу евакуації — у військовий госпіталь.
Військові медики працювали чітко та злагоджено. Воно й не дивно, адже в кожного військовослужбовця є досвід служби та роботи з надання меддопомоги під час бойових дій. Бригади хмельницьких лікарів з перших днів російської агресії відбули на Схід, щоб рятувати життя й здоров’я тисяч українських бійців.
— Такі практичні заняття проводимо регулярно, — зазначив начальник госпіталю полковник медичної служби Сергій Мельник. — Саме під час них набуваємо практичного досвіду та чітко бачимо недоліки. Основний з них — бракує штатних санітарів. У разі масового надходження поранених наявними штатними силами переносити їх буде досить важко.
