Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
«Можна без перебільшень стверджувати, що коли двигун є серцем сучасної військової машини, то пальне – її кров…» – ця думка належить вченому хіміку Якову Ейдусу, який висловив її в одній зі своїх наукових праць ще у 1943-му. Відтоді минуло майже 80 років, упродовж яких військова техніка розвивалася доволі динамічно. Утім, рідке паливо і нині залишається її «кров’ю», яка приводить у рух будь-яку бойову машину.
Щотижня з об’єднаного центру забезпечення, розташованого на Харківщині, виїжджають десятки автопаливозаправників, які розвозять бензин, мастила й дизельне пальне до частин та підрозділів ЗС України в кількох областях України. Левова його частка відбуває до району операції Об’єднаних сил, де українські захисники дають відсіч збройній агресії РФ.
Як і все, що отримує армія для своїх потреб, пально-мастильні матеріали вимагають контролю якості. Тому їх ретельно перевіряють на відповідність вимогам державного стандарту ще під час отримання від постачальників.
Етап перший: отримання
З моменту надходження партії ПММ від постачальника здійснюють забір проб для подальшого аналізу. Це дозволяє одержати об’єктивну інформацію про марку і якість пального та відповідність інформації, що вказує в документах відправник.
За допомогою занурювального пробовідбірника працівники лабораторії відбирають з резервуара близько двох літрів пального й розливають їх у чисті промарковані контейнери. Одну частину взятої проби відправляють до лабораторії, а другу, так звану арбітражну, лишають на зберіганні аж до моменту повного використання всієї партії пального.
– Під час проведення цих робіт важливо чітко дотримуватися інструкцій і регламентів, а головне – заходів безпеки. Адже просто під тобою кількадесят тонн пального, і будь-яка необережність може призвести до фатальних наслідків, – пояснює начальник відділу контролю якості пального майор Олег Явніков.
Етап другий: лабораторія
У лабораторії об’єднаного центру чисто, спокійно і по-домашньому затишно. Можливо, затишку додають квіти, що заповнюють чи не всі вільні від стендів і приладів місця. Саме тут, у царині колб, склянок та численних пробірок, визначається якість пально-мастильних матеріалів.
На спеціалізованому обладнанні робота кипить у буквальному сенсі: проби ПММ гріють до температури 100 градусів за Цельсієм, випаровують, розкладають на фракції, підпалюють у закритих чи відкритих тиглях.
– Ми аналізуємо пально-мастильні матеріали за кількома показниками, – розповідає Олег Явніков. – Для автомобільних бензинів – це октанове число, фракційний склад, уміст механічних домішок, прозорість, колір. Для дизпалива – цетанове число, температура спалаху, мінімальна гранична температура фільтрації – важливий показник для зимового періоду, коли пальне проходить через фільтри техніки.
Стандартне дизельне пальне характеризується цетановим числом 40–45. При цетановому числі, меншому ніж 40, різко збільшується час між початком вприскування і займанням пального та швидкість наростання тиску в камері згоряння, внаслідок чого сильніше зношується двигун.
– Ось наша гордість. Попри свій поважний вік, вона й досі у строю та продовжує працювати, – демонструє Олег Явніков установку УІТ-65 для визначення октанового числа бензину. – Таких приладів лише два у Збройних Силах, та й не кожній комерційній структурі вони по кишені.
Кожен прилад лабораторії має сертифікат проходження обов’язкової повірки метрологів. Адже бездоганна робота устаткування в перевірці якості пально-мастильних матеріалів є запорукою максимальної експлуатаційної ефективності бойової техніки.
Утім, головним і безцінним ресурсом лабораторії є люди – військовослужбовці та працівники Збройних Сил, які чесно і відповідально виконують свою роботу.
Валентина Павлівна працює в лабораторії з 1970-х. Робить відбір проб, виписки паспортів якості, проводить відправки проб. Усі етапи контролю якості знає краще, ніж будь-хто з її невеличкого колективу. Свій досвід і знання передає молодим працівникам.
– Не в моєму характері сидіти вдома, – усміхається Валентина Павлівна. – Хочу приносити користь країні і людям. Колись мене навчали працювати з максимальною віддачею – і я своїх так навчаю.
Етап третій: контрольний
Якщо перевірене пальне відповідає вимогам за основними показниками, лабораторія відправляє проби у 10-й Хіммотологічний центр Міністерства оборони України. Там його перевіряють уже за всіма показникам, які наявні за державними стандартами.
10-й Хіммотологічний центр Міноборони – спеціалізована установа, яка забезпечує єдину політику у сфері застосування та якості пально-мастильних матеріалів і спеціальних рідин, проводить дослідження/випробування характеристик/параметрів та контроль якості ПММ, які закуповують, використовують та зберігають у ЗСУ.
Лише після підтвердження якості лабораторією Хіммотологічного центру, пальне дозволяють прийняти на зберігання для подальшого відвантаження військовим частинам.
Втім, коли недоброчесний постачальник намагається поставити армії неякісне пальне, передбачено інший алгоритм дій.
– У таких випадках ми залишаємо ПММ на відповідальне платне зберігання й вимагаємо повної заміни поставленої партії, – розповідає Олег Явніков. – Так зберігаємо гроші платників податків та «виховуємо» нечесних на руку ділків, які повинні засвоїти: якість для ЗСУ має бути без компромісів.
