Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
22 липня у стародавньому місті Ізяслав на Хмельниччині відбулось прощання з морським піхотинцем старшим матросом Василем Кравченком. Подолянин загинув на бойовій позиції в районі села Шуми неподалік окупованої Горлівки. Перебуваючи на бойовому чергуванні на взводному опорному пункті, 26-річний морський піхотинець зазнав смертельного поранення від кулі снайпера.
– Василь був справжнім морпіхом, сміливим і відчайдушним, разом з тим веселим і товариським, завжди готовим прийти на допомогу, – ділиться товариш і командир полеглого сержант Юрій.
Василь Кравченко за третьою хвилею мобілізації був призваний і проходив службу в Державній прикордонній службі України. Звільнився і невдовзі знову повернувся в армійський стрій. Морська піхота стала його родиною. На посаді старшого стрільця десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти з 2016 року Василь проходив службу в 503-му окремому батальйоні морської піхоти.
– Коли ми займали нові позиції неподалік Маріуполя взимку 2017-го, саме Василь був одним із тих, хто постійно підбадьорював товаришів, у найважчі моменти знаходив для кожного побратима добре слово, на нього можна було завжди покластись у найскрутніших ситуаціях. Ми там були за декілька сотень метрів від ворога, – каже заступник командира батальйону старший лейтенант Петро Олексюк.
Війна забирає найкращих, і сьогодні все місто оплакувало Василя Кравченка – добру і щиру людину, справжнього патріота, морського піхотинця.
Це тринадцята жертва цієї страшної війни з Ізяславського району Хмельниччини. Загалом же полягли на сході України 238 хмельничан, шість – цього року.
У полеглого залишились батьки, сестра та молода дружина.
Вічна пам’ять Герою!
Фото автора
