Всі найуспішніші комерційні корпорації будуються на основі дієвого Human Resource Management. Тобто вони орієнтуються на таланти і реальні морально-ділові якості…
АрміяInform продовжує знайомити читачів із поширеними на офіційному сайті НАТО міфами Росії про Альянс.
Міф: НАТО в обміні ядерною зброєю порушує
Договір про нерозповсюдження ядерної зброї
Факт: На саміті в Брюсселі в липні 2018 року союзники підтвердили свою повну підтримку Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).
Розміщення ядерної зброї США на територіях наших союзників повністю відповідає ДНЯЗ. Ця зброя завжди залишається під опікою та контролем США. Крім того, ядерні домовленості Альянсу передували ДНЯО. Вони повністю адресовані під час переговорів про договір. Однак РФ посилила ядерну риторику, посилила ядерні навчання і регулярно репетирує швидку ядерну ескалацію. Дії та риторика Кремля не сприяють прозорості та передбачуваності.
Міф: Посилена присутність Альянсу порушує акт НАТО – Росія
Факт: Москва звинувачує Організацію Північноатлантичного договору в порушенні важливої частини Основного акту НАТО – Росія 1997 року, пов’язаної з новим постійним розміщенням сил. Ця обіцянка зазначала, що в «поточному та передбачуваному середовищі безпеки» Альянс «здійснюватиме свою колективну оборону … забезпечуючи необхідну сумісність, інтеграцію та спроможність для посилення, а не шляхом додаткового постійного розміщення значних бойових сил».
Альянс повністю дотримався цієї обіцянки. Чотири багатонаціональні бойові групи, що розміщуються у східній частині Організації, ротаційні, оборонні та значно нижче будь-якого розумного визначення «значних бойових сил». На території східних союзників не було постійного розміщення значних бойових сил; а загальний рівень сил у Альянсі насправді значно знизився з кінця «холодної війни».
Росія, яка пообіцяла здійснювати «подібну стриманість», збільшила чисельність своїх військ уздовж кордонів союзників і порушила угоди, що дозволяють перевіряти військову прозорість, зокрема на військових навчаннях.
Підписавши акт про заснування акту НАТО – Росія, РФ також пообіцяла не загрожувати та не застосовувати силу проти союзників Альянсу й будь-якої іншої держави. Та порушила це зобов’язання з незаконною та нелегітимною анексією Криму, території суверенної держави. Москва також продовжує підтримувати бойовиків на сході України.
Міф: Ядерні навчання НАТО порушують
Договір про нерозповсюдження
Факт: На саміті в Брюсселі в липні 2018 року союзники підтвердили повну підтримку Договору про нерозповсюдження (ДНЯЗ). Ядерна позиція Альянсу повністю відповідає договору. НАТО жодного разу не перемістило ядерну зброю до Східної Європи. Ядерних навчань у східній частині Альянсу не було з кінця «холодної війни».
Саме Росія почала використовувати ядерну зброю як інструмент у її стратегії залякування, посилила ядерну риторику і свої ядерні навчання. Російські ядерні бомбардувальники летять близько до кордонів Альянсу. Ця діяльність та риторика не сприяють прозорості й передбачуваності, особливо в умовах зміненого середовища безпеки через агресивні дії Росії в Україні.
Міф: НАТО пообіцяло РФ,
що не розшириться після «холодної війни»
Факт: Союзники по НАТО ухвалюють рішення консенсусом. Немає даних про те, щоб Альянс приймав таке рішення. Особисті думки окремих лідерів не можуть замінити консенсус Організації і не становлять офіційну угоду про НАТО.
«Політика відкритих дверей» НАТО базується на статті 10 установчого документа Альянсу, Північноатлантичного договору (1949 р.). У Договорі зазначено, що членство в Організації є відкритим для будь-якої «європейської держави, здатної вдосконалювати принципи цього Договору та сприяти безпеці північноатлантичного простору». У ньому зазначається, що будь-яке рішення про розширення повинно прийматися «за одностайною згодою». НАТО ніколи не скасовувало статтю 10 і не обмежувало можливості розширення. За останні 65 років 29 країн вільно і відповідно до своїх внутрішніх демократичних процесів вирішили доєднатися до НАТО. Це їхній суверенний вибір.
Крім того, на момент передбачуваної обіцянки Варшавський договір ще існував. Її члени не домовились про його розпуск до 1991 року. Ідея їхнього вступу до НАТО не стояла на порядку денному в 1989 році. Це підтвердив сам Михайло Горбачов у своєму інтерв’ю «Поза заголовками»:
«Тема «розширення НАТО» взагалі не обговорювалася, і в ті роки не піднімалася. Я кажу це з повною відповідальністю. Жодна східноєвропейська країна не піднімала це питання навіть після припинення дії Варшавського договору».
Розсекречені стенограми Білого дому також виявляють, що в 1997 році Білл Клінтон послідовно відмовлявся від пропозиції Бориса Єльцина про «джентльменську угоду», щоб колишні республіки Радянського Союзу не вступали в Альянс: «Я не можу брати на себе зобов’язання від імені НАТО, і я я сам не накладатиму вето на розширення НАТО стосовно будь-якої країни, тим більше дозволяти вам чи комусь іншому… НАТО діє консенсусом».
Міф: Операція НАТО в Афганістані була невдалою
Факт: НАТО взяло на себе командування над Міжнародними силами сприяння безпеці в Афганістані в 2003 році.
Під командуванням НАТО до місії, що прогресивно поширювалася по всьому Афганістану, приєдналися 22 країни, які не є членами Альянсу, і створені з нуля афганські сили національної безпеки з понад 350 000 солдатів та поліції.
Загрози безпеці Афганістану тривають. Однак афганські сили нині готові взяти всю відповідальність за безпеку в усій країні, як це було домовлено з афганською владою.
НАТО забезпечує підготовку, консультації та допомогу афганським військам через місію «Рішуча підтримка».
Підготувала Олена Степанюк
