Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
Наприкінці червня Сергій Козак завжди телефонує Юрію Весельському й вітає з другим днем народження. Хоч від моменту важкого бою, де вони обидва зазнали складних поранень, минуло вже шість років, чоловік каже щиро: таке ніколи не забудеться…
Нині Сергій живе активним життям — сім’я, робота, друзі… Донечка, якій було всього два дні, коли йшов служити, восени піде вже до першого класу… Піде з татком за руку. Тоді ж, у 2014-му, після поранення це було найбільшою мрією… Лікарі мали впевненість, що без повної ампутації не обійтися. Після складного бою Сергій виніс свою ногу в рюкзаку, там вона пролежала п’ять годин…
…22 червня 2014-го пізно ввечері група Сергія потрапила в засідку біля села Долина, що дорогою зі Слов’янська. Ворожий снаряд пробив машину з українськими воїнами наскрізь.
— Як тепер пам’ятаю, їхав у головному БТРі у голові колони. Засідку влаштували так, що бронетранспортер мав упасти з обриву, — згадує боєць. — Снаряд, випущений приблизно з 30 метрів, потрапив між колесом і верхньою частиною броні, нас із водієм поранило… Коли потім спустився в БТР, щоб змінити магазин, зрозумів, що чогось бракує, що в мене немає опори на ліву ногу. І побачив, що нога тримається лише на шматку шкіри.
Важко поранений, практично без ноги, Сергій продовжував вести бій. Про ногу згадав лише після закінчення зіткнення.
— Чомусь подумав: «Добре, що не праву». Звісно, на той час мене вже накололи сильними знеболювальними. Зрозумів, що найкращий варіант — поставити ногу в рюкзак. Попросив у хлопців знайти його. Подумав, що кину в рюкзак, а далі вже розберуся, що з нею робити. Зателефонував командиру роти й повідомив про засідку, місце нашої дислокації та що нам удалося відбитись. На щастя, тоді ніхто не загинув.
Дорога до лікарні тривала не менше ніж п’ять годин. Увесь цей час відірвана нога пролежала в рюкзаку.
— Мені здається, що лікарі були шоковані не менше за мене, коли нога успішно прижилась. Операцію виконував відомий столичний судинний хірург Ігор Гангал, який тоді зовсім випадково опинився в Ізюмі. Ось такий я щасливчик!
Після поранення Сергій не лише повернувся до повноцінного життя, а й послужити ще встиг. Каже, що і сьогодні перебуває в запасі, тож у разі чого готовий знову схопити тривожну валізу — і на фронт!
