Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
Схоже на те, що в світі скоро стане на одну гарячу точку більше. Новий збройний конфлікт розпочинається в Ладакху – історичній і географічній області в Індії, яка межує з Китаєм.
Високогірний регіон Аксайчін, розташований на кордоні Синьцзян –Уйгурського автономного району КНР, Пакистану та Індії. Територія перебуває під керівництвом Китаю, але Індія це заперечує і включає її до Ладакху.
Торік Ладакх відділився від ще одного неспокійного регіону Індії – штату Джамму і Кашміру – і нині має статус «союзної території».
За кілька останніх днів тут відбуваються прикордонні зіткнення індійських і китайських військових. Протистояння на китайсько-індійському кордоні поступово набирає обертів, усе більше наближаючи Пекін і Нью-Делі до збройного конфлікту.
Сутички між військовими обох країн вперше за 45 років привели до жертв. Водночас знизити напруженість не вдається, незважаючи на активний переговорний процес.
Головним наріжним каменем для сторін є питання приналежності гірських територій на півночі Кашміру і частини індійського штату Арчуначал-Прадеш. Територіальна суперечка вже колись привела до прикордонної війни в 1962 році, за підсумками якої в Аксайчін з’явилася лінія фактичного контролю (ЛФК), яка не є постійною і має два десятки суперечливих ділянок, крім того, Індія втратила частину своїх земель у Гімалаях.
ЛФК проходить в основному по суші, але Пангонг-Цо – унікальний випадок, коли вона також проходить через воду. Точки у воді, на яких закінчується територія Індії і починається територія Китаю, не узгоджені між собою.
Крім того, до 2020 року Індія планує завершити будівництво автостради «Північ», яка буде проходити в безпосередній близькості з кордоном із Китаєм на півночі Індії.
Специфіка цієї дороги полягає в тому, що вона є всесезонною і дозволить індійській армії перекидати військові частини на китайський кордон за будь-яких обставин і швидше, ніж нині.
Китаю, звичайно ж, це не подобається і в травні від моніторингу ситуації він перейшов до розміщення понад тисячі солдатів у наметових таборах у 2-3 км від ЛФК. У відповідь Індія вирішила збільшити військову присутність на території Ладакх.
Також напружена ситуація складається через Каракорумський перевал. Хто контролює цей перевал, той отримує домінування в повітрі й повний оглядовий вид на долину річки Яркенд на території Китаю. Для Індії захоплення цього перевалу стало б величезною територіальною перевагою в потенційній війні з Китаєм.
Із 1962 року претензії накопичувалися і головною проблемою, яка призвела до теперішнього загострення, стала логістика та інфраструктура. Китай і Індія активно забудовували спірні райони. Індія поставила кілька опорних військових баз уздовж кордону з Китаєм. Китай також активно розгортав мобільні бази на випадок війни.
Різні сутички між прикордонниками обох держав на спірній землі спалахують постійно, однак у травні вони набули особливої інтенсивності через нарощування контингенту спочатку з боку КНР, а потім і з боку Індії.
Міністерство закордонних справ Індії звинуватило Китай в порушенні угоди, укладеної минулого тижня, про дотримання лінії контролю в долині річки Галван на спірній ділянці індо-китайського кордону.
Незважаючи на укладення угоди про підтримку миру, претензії сторін нікуди не зникли – Китай досі намагається отримати контроль над 3,5 тис. кв. км у індійському Арчуначал-Прадеш, а Індія звинувачує китайську владу в незаконній окупації понад 43 тис. кв. км у штаті Джамму і Кашмір.
Тривожний інцидент стався 15-16 червня, коли під час зіткнень військових з’явилися загиблі. Офіційно індійська сторона підтвердила загибель трьох своїх солдатів, а китайська не надає ніяких даних. При цьому індійське агентство АНІ, з посиланням на джерела, стверджувало, що в результаті зіткнення загинули щонайменше 20 індійських військових, а китайська сторона втратила 43 людини убитими і важкопораненими. Водночас Китай звинуватив Індію в перетині кордону і «нападі на китайський персонал».
При цьому немає інформації про те, що хтось відкривав вогонь. «Це були жорстокі рукопашні бійки», – розповів AFP офіцер індійської армії, що базується в цьому регіоні.
Найбільшу тривогу світової спільноти викликає те, що це конфлікт двох потужних ядерних держав, які мають сильні армії і велику кількість сучасного озброєння.
Безумовно, стверджувати, що Китай і Індія почнуть застосовувати ядерну зброю для вирішення своїх протиріч, не можна, але початок відкритого протистояння між ними явно не піде на користь міжнародної стабільності.
