Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Вишиванка — це не тільки прадавня частина гардеробу нашого народу, що передавалась нащадкам та служила оберегом для його власника. Сьогодні, як і колись, вишита сорочка є надважливою річчю для кожного українця. Чи знали ви, що в минулому вишиванка була підставою для цькування, що вона рятувала в голодомор (її обмінювали на хліб), що її закопували в землю, аби зберегти для майбутніх поколінь, бо вважалась найдорожчим предметом в родині? Про глибоке значення української вишитої сорочки, її роль в сучасній боротьбі проти агресора та історію появи такого свята як Всесвітній день вишиванки, читайте в матеріалі кореспондента АрміяInform.
Як та коли з’явився Всесвітній день вишиванки
Історія появи Дня вишиванки розпочалась не так давно − у 2006 році. Леся Воронюк, будучи студенткою Чернівецького національного університету імені Федьковича, якось запропонувала своєму одногрупникові Ігореві домовитися з усіма, хто має вишиванки, обрати якийсь день і прийти на пари у вишиванках. До того студенти університету частенько ходили у вишитих сорочках, та це аж ніяк не було масовим явищем. Загорівшись ідеєю створення такого свята, Леся та Ігор запросили підтримати таку ініціативу своїх друзів із групи і коли вранці прийшли на факультет, то зраділи і відчули полегшення, адже, хоч не всі, молоді хлопці й дівчата долучились до акції. Так відбувся перший День вишиванки, що згодом став історичною подією. Як вже потім розповіли студенти, викладачі до такого дійства тоді поставилися по-різному — переважно молодші також почали частіше вбиратися у вишиті сорочки, а старші казали, що це лише студентська акція, яка не має внутрішнього змісту і все одно нічого не змінить.
А вже 2007 року День вишиванки поширився на інші університети Чернівців, на третій рік − це вже була міська акція і потроху інші міста України почали приєднуватися. До 2014-го свято розрослося до міжнародного рівня, його відзначали, крім України, Канада, США, Італія, Німеччина, Франція, Росія, Румунія, Португалія. У 2015-му до акції долучилися близько 50 країн.
Вишиванка — одяг вільних людей
Вишиванка ще з давніх давен супроводжувала український народ і була для них символом нескореності й того, що вони є українцями. Сорочки, вишиті спеціальними символами, носили козаки-характерники (деякі зразки збереглись до нині). Чумаки довіряли прання своєї сорочки лише одній єдиній дівчині. А воїни УПА носили з собою чорні вишиванки на випадок раптової смерті.Тисячі людей через ті вишиті сорочки страшенно страждали, гинули, терпіли голод…
Відомого українського мовознавця, письменника і дисидента Бориса Антоненка-Давидовича, автора книги «Як ми говоримо», що стала підручником справжньої української мови 20 сторіччя, в 1937 році заарештували за те, що він співав українські пісні, говорив, що Україна зможе повноцінно розвиватися тільки тоді, коли відділиться від Радянського Союзу та за те, що носив вишиту сорочку. Спочатку його було вислано до Сибіру на десятки років, а потім піддано до довічного ув’язнення. Справжня ж його «провина» полягала у відмові русифікувати словники української мови. Вишиванка для Бориса Дмитровича була способом самовираження власної свободи та символом непокори. Коли його перший раз судили, він попросив дружину принести в залу суду вишиванку і одягнув її, аби всі побачили, що саме українця судять.
Зв’язкова Романа Шухевича Ольга Ільків, перебуваючи в засланні 14 років, вишивала в камері сорочку зі старих шматків старих списаних простирадл, і саме це рятувало її від божевілля. Вона вірила, що настане час − буде вільна, і зможе одягнути цю сорочку в вільній Україні. Так і сталося… через 50 років.
Вишиванка — це нерозривний зв’язок поколінь
Під час операції «Вісла» і депортації українців їм було заборонено брати з собою вишиті сорочки як символ самоідентифікації. Можна було взяти в одному випадку − якщо випороти вишитий орнамент. Українці цього робити не хотіли і закопували сорочки в дубові скрині в землю. Багато хто так і не зміг повернутися додому, але знання про те, де закопані сорочки, передавалася з покоління в покоління. Уже в 90-х роках нащадки тих українців почали їх знаходити під землею. І на диво, ті сорочки, що пролежали більше пів століття, зовсім не зотліли.
Багато українців саме за допомогою вишитої сорочки відкривають для себе історію свого роду. Наприклад, один хлопець із Чернівців Ярослав Левицький розповів, як одного разу, готуючись до свята Вишиванки, відшукав сорочки діда в гаражі. Коли став розпитувати маму, вона розповіла, що той був політв’язнем, якого посадили за допомогу ОУН-УПА. Коли він відбував заслання в Норильську, то раз в рік йому дозволялось отримувати посилку. Одну сорочку родина надіслала йому в подушці, міцно скрутивши і залишивши її в середині, а інші вишиванки висилали з усякими сушеними ягодами, ховавши в ящиках із подвійним дном. Повернувшись додому, дід Ярослава привіз ті сорочки із собою. Сьогодні хлопець, дізнавшись історію тих вишиванок, зовсім по-іншому сприймає минуле своєї родини і з великим трепетом і гордістю вдягає дідові сорочки.
Вишиванка —символ української сили та сучасна зброя
Із початком російської агресії в Криму та на Сході українська вишита сорочка стала символом української сили, ознакою сміливості. Одягти вишиванку в 2014 році на Донбасі було небезпечно — це означало сказати «Я відстоюю свою землю. Це моя земля!» І в наш час переселенці, що покидали окуповані землі Донецької та Луганської областей, перетинаючи блокпости, також намагались вивезти свої вишиванки: одягали їх навиворіт, зверху надягали светри й таким чином вивозили з окупації. Здавалося б, нащо ризикувати здоров’ям, можна ж потім купити нову сорочку. Та український характер інакший — він про «не здамся», «буду стояти до кінця», «дух міцнійший, ніж тіло», «Україна буде вільна».
У 2015 році кримські татари, які на День вишиванки одягнули українські вишиті сорочки, були затримані російськими спецслужбами і звинувачені в підготовці терористичного акту. З того часу по всій Україні люди започаткували десятки різний акцій. Однією з таких стала «Подаруй вишиванку захиснику». Вона зародилась в 2015 році, ідея належить Олександру Ткачуку, який служив на Сході. Нині багато військових одягають вишиті сорочки й вважають, що це є своєрідна вишита броня і захист. У рамках цієї акції відгукнулося багато вишивальниць, громадських організацій, активістів і не одна сотня сотень сорочок була передана на фронт.
Нині вишиванка є символом, який об’єднує дуже різних українців за політичними, релігійними поглядами, за мовною ознакою. Саме тому вона є сучасною зброєю проти ворога. Дуже важливо усвідомлено носити вишиту сорочку, адже значення вишиванки є дуже глибоким. Вона є символом української нескореності, свободи, солідарності з українцями іноземців, які цього дня також одягають вишиті сорочки, аби висловити свою підтримку, що вони на українській стороні в протистоянні з РФ. Допоки українські жінки вишиватимуть сорочки, вкладаючи в них свою душу, а українські воїни одягатимуть їх — Україна непереможна!
