Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
За освітою Віра Миколаївна — інженер-механік, випускниця КПІ. Працювала на заводі, виховувала дітей, але доля привела її до війська ще у 1993 році.
Історію військової опублікували на сторінці 39-ї бригади тактичної авіації Повітряних Сил ЗСУ.
«З дитинства я мріяла стати лікарем-хірургом, але потрапила у зв’язок. І ця сфера настільки мене захопила, стала такою рідною та цікавою, що я залишилася тут на десятиліття», — згадує вона.
Сьогодні Віра — частина справжньої військової династії. Батько був військовим, чоловік захищав країну, а нині на варті неба в іншій бригаді тактичної авіації стоїть її син.
24 лютого 2022 року застало військовослужбовицю вдома, та за декілька годин вона приступила до виконання своїх службових обовʼязків.
«У нас є чіткий регламент: забезпечення зв’язку та живлення за конкретні періоди часу. Я не можу покинути пост, бо від моєї роботи залежить, чи виконає літак своє завдання, чи буде координація. Це відповідальність, яка не залишає місця для страху», — каже Віра Миколаївна.
Навіть після звільнення в запас за віком, вона не змогла залишатися осторонь — зібрала документи і знову прийшла до ТЦК.
«Я зрозуміла: цивільне життя — це не моє. Тут я принесу більше користі», — розповідає жінка.
Сьогодні вона не просто підтримує складні мережі зв’язку, а й передає досвід новачкам. Її поважають командири та люблять підлеглі, бо Віра — це про професіоналізм, який не має статі.
«Мої колеги з об’єкта — це люди, на яких тримається все. Це мій тил і моя опора. Без їхньої підтримки та відданості справі неможливо було б вистояти у найскладніші хвилини», — з теплотою каже жінка.
Щоденна робота відділення електронних комунікацій для стороннього спостерігача може здатися звичайною рутиною, але за цим стоїть складний процес, що не зупиняється ні на хвилину.
Для Віри Миколаївни та її команди це передусім повсякденна злагодженість усіх підрозділів і вищого командування.
Це тонка, але надважлива робота, де кожен сигнал і кожне з’єднання є результатом спільних зусиль.
Саме цей невидимий зв’язок стає основою, що дозволяє літакам вчасно підійматися в небо для виконання завдань.
Як повідомляла Арміяinform, Євгенія служить у 39-й бригада тактичної авіації і відповідає за роботу радіоелектронного обладнання бойових літаків.
