Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Непросто журналісту дізнатися про життя військового лікаря поза службою, коли твій персонаж палко відданий своїй професії і війна триває… Ти його запитуєш про його улюблене заняття у вихідні, під час відпустки, а у відповідь отримуєш здивований погляд. А після невеличкої паузи він каже: «Я краще розповім про наш професійний колектив!» Це пізніше я дізнався, що повноцінні вихідні за останні роки в нього рідкість. «Гемангіоми, артеріовенозні нориці, розгорнена коагулограмма…» — про це начальник Клініки судинної хірургії Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» полковник медичної служби, ангіохірург вищої категорії, автор 57 наукових праць, володар двох патентів на винаходи Володимир Роговський може розповідати годинами. Коли ж розпитую про нього самого — дещо знічується і знову згадує про артерії.
Та все ж таки дещо про цю людину вдалося розвідати.
Народився майбутній заслужений лікар 1965 року на Тернопільщині. Про медицину мріяв мало не з дитинства, тож після закінчення восьмирічки подався до медичного училища. А далі — строкова служба фельдшером батальйону на Далекому Сході, потім — навчання у Військово-медичній академії імені С. М. Кірова (Санкт-Петербург). Вже після розпаду Радянського Союзу, не роздумуючи, повернувся в Україну, де саме відкрилася Українська військово-медична академія, куди він вступив за спеціальністю «хірургія». 1996-го прийшов на посаду судинного хірурга до столичного госпіталю, де працює й до сьогодні. Спочатку був старшим ординатором, а з 2005 року очолив клініку судинної хірургії.
Торік клініка відзначила своє 40-річчя. Тоді, коли Володимир Михайлович почав у ній працювати, вдавалося виконувати приблизно 300 операцій на рік. Нині ж – вже понад тисяча. Хірурги клініки стали одними з перших медиків, які активно надавали й надають спеціалізовану допомогу пораненим на Сході України. За період бойових дій у клініці проліковано понад 700 поранених воїнів Збройних Сил України з різними бойовими травмами. Лікарі медичної установи забезпечують ангіохірургічну допомогу пораненим за стандартами НАТО, постійно виїздять до зони бойових дій. Здобутий унікальний досвід з надання невідкладної допомоги пораненим із ушкодженнями магістральних судин висвітлено в книгах: «Вказівки з воєнно-польової хірургії», «Воєнно-польова хірургія», «Бойова травма серця, грудної аорти та магістральних судин кінцівок». Видання стали основними посібниками під час підготовки військових медиків, а клініка — базою, де проходять навчання слухачі кафедри військової хірургії Української військово-медичної академії. У багатьох фахівців клініки за плечима навчання у провідних судинних центрах Іспанії, Італії, Латвії, Ізраїлю, Німеччини, Польщі.
Неодноразово виїздив за кордон і Володимир Роговський. Рік тому побував на медичному конгресі в Барселоні, тема якого була присвячена захворюванню магістральних судин. А до того побував і в Німеччині, і в Норвегії, і в Нідерландах — і переконався, що ми маємо не менший досвід, як порівняти з профільними європейськими інститутами.
З початком війни полковник медичної служби Володимир Роговський – на фронті. Деякий час допомагав облаштовувати відділення судинної хірургії у харківському госпіталі, де пораненим бійцям надавали первинну допомогу. Потім виконував обов’язки головного хірурга в 61-му госпіталі сектору «М». Не тільки керував, а й сам оперував. І не тільки військових, а й цивільних, які через бойові дії на Донбасі були фактично позбавлені звичної медичної допомоги.
Бував у тривалих відрядженнях Володимир Михайлович і в Маріуполі, і в Сєвєродонецьку, і в Часовому Яру, і в Бахмуті. А операції доводилося робити не тільки на судинах.
— Один випадок запам’ятався, — згадує Володимир Роговський. — Серед ночі доставили молодого хлопця з пораненням грудної клітки. Він втратив багато крові і ніколи було узгоджувати питання про те, чи робити операцію, чи ні. І я взявся оперувати, хоча це й не зовсім мій профіль. Та свого часу проходив інтернатуру, курс швидкої допомоги, тож доводилося мати справу з політравмами. У хлопця було ушкодження легенів, але мені вдалося зупинити кровотечу. Він вижив. Такі ситуації — від дрібних до надскладних — виникають часто, це ж війна.
Володимир Роговський завжди тримає під рукою рюкзак з набором необхідних хірургічних інструментів, адже іноді потрібна негайна допомога, час має велике значення — відсутність кровообігу в кінцівці більше ніж дві години може призвести до ампутації. І так не тільки на фронті, а й у Києві. Двічі його викликали серед ночі в одну з приватних клінік столиці — і він не відмовив, бо розумів: якщо викликають, то значить «ніхто, крім нього».
Загалом за своє професійне життя Володимир Роговський зробив не менш ніж п’ять тисяч операцій. За що й «поплатився» — на свята змушений відповідати на сотні привітань від своїх колишніх пацієнтів. Хоча які там свята…
— Ще жодної вільної суботи за останні роки не було, — сміється Володимир Михайлович. — Операції, консультації, підготовка публікацій. Неділю намагаюся присвятити сім’ї або друзям. Люблю бути на природі, плавати у природних водоймах. Ось якось встановив сам для себе рекорд — переплив Дніпро.
Секрет здоров’я у Володимира Роговського простий: треба бути активним і позитивно ставитися до людей. І з двох варіантів поведінки обирати той, який буде найкориснішим не для тебе, а для інших.
А мрія… Ну яка може бути мрія в лікаря, тим більше військового? Зберегти здоров’я і врятувати життя кожному.
