Серед нових контрактників — молодий військовий, який нещодавно відслужив за умовами «Контракту 18‒24» і тепер уклав шестимісячний піхотно-штурмовий контракт. Про…
13 травня 2002 року Валерія Лобановського не стало. Ім’я Валерія Васильовича Лобановського знають навіть люди дуже далекі від спорту. Видатний український футболіст і тренер минулого року посів третє місце у рейтингу найбільш титулованих наставників в історії футболу за версією видання Goal. Валерій багато років був наставником «Динамо» (Київ), на чолі якого двічі вигравав Кубок кубків та Суперкубок УЄФА. В День пам’яті Валерія Лобановського пропонуємо згадати, чим прославився український спортсмен та тренер у 10-ти найцікавіших фактах з його життя.
1. Лобановський прославився вмінням надзвичайно точно подавати підкручені м’ячі з кутових та штрафних ударів (т. зв. «сухий лист») — часто після різаних передач Лобановського м’яч влітав у ворота безпосередньо з кутового. Його порівнювали з таким видатним тогочасним майстром виконання цього технічного елемента, як бразилець Діді — чемпіон світу 1958, що саме на цьому турнірі зразково виконував підкручені й «різані» паси та удари. Партнери відзначали нестандартне мислення Валерія на футбольному полі, вміння застосовувати дриблінг, що було незвично для таких високих (187 см) гравців.
2. Найнезвичнішим є факт, що такий видатний тренер не мав вищої фізкультурної освіти. У 1956 році вступив до Київського політехнічного інституту, де з частими перервами, академвідпустками і поновленнями вчився до 1964 року, коли сам написав прохання про відрахування з ВНЗ. Потім таки здобув вищу освіту — в Одеському політехнічному інституті.
3. Усього як гравець Валерій Лобановський провів 253 матчі у чемпіонатах СРСР у найвищій лізі і забив 71 гол (у київському «Динамо» — відповідно 144 матчі й 42 голи, в одеському «Чорноморці» — 59 і 15, у донецькому «Шахтарі» — 50 і 14).
4. Ще на початку своєї тренерської кар’єри Валерій Васильович зрозумів, що в сучасному футболі неможливо обійтися без точного розрахунку навантажень на футболістів. Тому звернувся за допомогою до Анатолія Зеленцова — вченого з кафедри теорії фізичного виховання Київського інституту фізкультури. Зеленцов розробив для «Динамо» точну систему розрахунку тренувального процесу, математичне моделювання фізичних навантажень на гравців і згодом очолив наукову лабораторію київського «Динамо», яку в народі назвали «центром Зеленцова».
5. Лобановський вірив у магічну сутність цифри 13 і забороняв футболістам виходити під цим номером на поле. Він особисто перевіряв комплекти одягу, і якщо знаходив футболку з написом «13», то викидав її на смітник. На шляху з роздягальні до поля Лобановський намагався не наступати ногою на лінії розмітки бігових доріжок та на тріщини в асфальті. Завжди ретельно переступав їх.
6. Валерій Лобановський тренував не лише збірні СРСР та України, а також збірні ОАЕ і Кувейту. При чому робота зі збірною Еміратів зробила його легендою серед арабів. При ньому футболісти домоглися найкращого на той момент результату в історії збірної — зайняли 4-те місце на Кубку Азії 1992. Однак з-за конфлікту з головою ФФ ОАЕ, арабським шейхом, який часто втручався в тренерську роботу «Метра», контракт був розірваний. Цікаво, що через кілька років шейх послав Лобановському у Київ листа, в якому вибачився і визнав правоту тренера.
7. Валерій Лобановський залишився в історії під кількома прізвиськами. В молодості його називали «Рудим Соняшником», на футбольному полі за високий зріст — 187 сантиметрів — прозвали «Гусаком». За звичку ходити на тренерському місці його охрестили «Маятником». Самі ж вболівальники прозвали генія вітчизняного футболу «Лобанем» та «Метром». Наші закордонні колеги-журналісти називали Лобановського «Айсбергом» або «Залізний Полковник». А в Еміратах до нього додалося ще одне — «Похмурий Ведмідь».
8. Він завжди розпочинав матчі дуже агресивно, особливо перші 5 хвилин, адже вважав, що тоді всі суперники будуть боятися. «Гравці мають бігати, як собаки, яких не годували 2-3 тижні. А м’яч — це і є їхнє м’ясо», — так говорив Валерій.
9. 12 червня 2016 року відбулася прем’єра документального фільму про легендарного тренера — «Лобановський назавжди». Основу фільму склали вітчизняні та закордонні архівні кіноматеріали, а також оцінки, судження і спогади про «Метра».
10. На честь багаторічного наставника його ім’ям назвали стадіон «Динамо» в Києві, а на території комплексу встановили пам’ятник Валерію Васильовичу, який сидить на тренерській лавці й ніби уважно стежить за грою на стадіоні. Якщо прогулюватися поряд, то можна помітити, що стрілки годинника на руці показують 20 годин 37 хвилин — час, коли перестало битися серце легенди футболу.
