Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
Наталія Плитусяк старша сестра реанімаційного відділення анестезіології й реанімації, інтенсивної терапії та детоксикації Військово-медичного клінічного центру Східного регіону (м. Дніпро).
Вона родом з Одеської області, міста Балта, навчалася у медичному училищі, працювала у реанімаційному відділенні місцевого шпиталю. А у 2005 році перевелася до військового госпіталю у Дніпрі.
— У 2014 році була велика кількість важких поранених, як ви справлялися, що було найскладніше?
— Знаєте, найскладніше було їх вислухати. Просто вислухати. Тому що хлопці потребували не лише медичної допомоги, але й людської турботи. Це було важко — кожен розповідає про те, що йому довелося пережити. А пережитого багатьма з них на війні вистачило б не на одну долю.
У 2014 році ми отримали величезний досвід. Тоді у нас був великий потік поранених, як конвеєр. І так до 2017 року.
— Скільки пацієнтів пройшло через ваше відділення?
— Тисячі! І вони досі приходять із вдячністю, пишуть у книжку відгуки. Буває зустрічаю колишніх пацієнтів у інших містах, потягах. Вони мене впізнають, пам’ятають.
На форумах пишуть, передають вітання відділенню. Поширена така думка, що реанімація дніпровського госпіталю — найкраща. Кажуть що тут дуже доброзичливе ставлення до пацієнтів. От до мене прийшли четверо хлопців, дякували — говорять, що дуже важливо бути не тільки класним спеціалістом, а ще й доброю людиною, відноситися до пацієнтів як до своїх родичів. Це так і є — за таким принципом у нас проходить і все навчання, і робота.
— Які дні були найважчими, що запам’яталося найбільше?
— Таких днів було багато. Були й такі, коли я виходила на добове чергування, здавала його, а о 4-й ранку вже їхала потягом Інтерсіті до 66 мобільного військового госпіталю до Покровська. Поверталася — після чого 3-4 години спала і одразу ми летіли за пораненими до Маріуполя і назад. Після того день відпочивала, ну як відпочивала — роздавала ліки, і знову на добове чергування. У такому режимі ми працювали довгі місяці впродовж 2014-2016 років.
Медсестри нашого відділення всюди — і на добовому чергуванні, і в операційній, літаємо, їздимо машинами з пораненими. Це колосально велика робота.
— Як ви поширюєте цей багатий досвід?
— Чималий досвід нам передали лікарі, які приїжджали зі Львова, Тернополя, навіть з Великобританії — вони навчили нас працювати за європейськими стандартами. Навчалася також у Одеському ВМКЦ, а наразі передаю набуті знання молодим людям, які приходять до нас служити. Постійно спілкуюся зі своїми колегами — старшими сестрами інших госпіталів, особливо щодо використання новітнього обладнання.
— До речі, чи покращилося обладнання реанімаційного відділення після початку війни?
— Усе змінилося кардинально. У нашому відділенні є такі апарати, яких в Україні лише кілька одиниць. Це наша гордість! У нас є спеціальна апаратура для вильотів — ці апарати працюють при сильній вібрації гелікоптера і дають вірні параметри. Також маємо портативні кисневі балони, апарати штучної вентиляції легень, дефібрилятори та інше обладнання, необхідне для автономної роботи протягом до шести годин, навіть у повітрі.
Після отримання наказу на виліт нам необхідно лічені хвилини на збір необхідного обладнання.
— Кого пам’ятаєте з пацієнтів, розкажіть про них.
— Були такі, хто лежав у нас по кілька разів. Не скажу точно з якої бригади, у 14-му році до нас доставили бійця із пораненням ноги, потім у 16-му він надійшов із простріленими легенями, і ось нещодавно лежав із ускладненнями контузії, що зазнав раніше, та гіпертонічним кризом. Згадується ще один хлопець. Я його зустрічала ще на самому початку війни. Ми стояли у Приазов’ї, у польовому таборі. Я слідкувала, щоб у хлопців перед прийомом їжі були вимиті руки, казанки. І в одного казанок був дуже закопчений — він мені щоразу обіцяв його почистити, а я щоразу про це нагадувала. Зустріла я його через три роки, сама ж приймала, і він каже: «Увесь час вас очима шукав і думав — хоча б ту добру дівчинку не вбили. Шукав завжди вас серед медиків, пам’ятаєте мене?» А я одразу не впізнала — трохи брудненький був, весь у землі, борода. Нагадав мені за той казанок і каже: «Я ж вам говорив, що хлопці у моєму казанку чай щодня заварюють і ви мене пропускали, а я вас шукав…» Я його згадала. Він вижив, живий-здоровий…
Міністр оборони США Ллойд Остін оголосив про виділення 6 мільярдів доларів на закупку в американських компаніях зброї для України.
Про це Володимир Зеленський сказав у своєму зверненні до учасників засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі «Рамштайн».
Служба безпеки України прокоментувала заяву керівника кдб білорусі, який пригрозив про наміри рф здійснити ракетний удар по двох київських лікарнях, одна з яких дитяча.
Ворог завдав 1 ракетного та 67 авіаційних ударів, здійснив 54 обстріли з реактивних систем залпового вогню по позиціях наших військ та населених пунктах.
Обслуговування буде відбуватися в спеціальному центрі у Польщі.
Наступні вибори до Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони України будуть оголошені найближчим часом, строк її роботи буде збільшений до двох років.
Захищаємо світ
від 51000 до 121000 грн
Львів
Львівський РТЦК та СП м.Жовква
від 22000 до 120000 грн
Краматорськ
81 окрема аеромобільна Слобожанська бригада Десантно-штурмових військ Збройних Сил України
від 21000 до 125000 грн
Червоноград
63 окремий батальйон 103 ОБр Сил ТрО
Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….