Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Сьогодні виповнюється рівно 100 років із дня завершення Першого Зимового походу – унікального партизанського рейду українського війська, який увінчався перемогою на теренах Вінниччини. Центр історії Вінниці презентував на своїй сторінці в Фейсбук
https://www.facebook.com/vinnytsia.history/videos/562659071056820/?epa=SEARCH_BOX
інформаційно-просвітницький ролик, присвячений цій знаменній події. Відео створено Центром спільно з Управлінням культури і мистецтв Вінницької ОДА та Українським інститутом національної пам’яті.
Окрасою стрічки стали місця зйомок: село Писарівка в Ямпільському районі на Вінниччині зі збереженим млином початку ХХ століття та мальовничі береги річки Дністер поблизу сучасного українсько-молдовського кордону. Саме тут 100 років тому передові відділи «зимопоходців» зустрілися з розвідувальними підрозділами 2-ї Стрілецької дивізії Армії УНР, що наступали з заходу разом із польськими союзниками для спільної боротьби проти Червоної армії.
Окрім унікальних кадрів параду українського вояцтва в місті Ямпіль 10 травня 1920 року, в зйомках використаний цінний фондовий предмет Центру історії Вінниці. Це – музейна репліка Бойового прапора 3-ї Залізної стрілецької дивізії, створена для вінничан. Окрім оригіналу, в Україні існує лише дві репліки знамена.
– Оригінал цього прапора як реліквія пройшов надзвичайно тернистий шлях, цікавою є й історія потрапляння його в Україну, — розповів АрміяInform директор Центру історії Вінниці Олександр Федоришен. — Стяг передав на Батьківщину очільник Української Автокефальної Православної Церкви Патріарх Мстислав (у миру Степан Скрипник), який до моменту свого чернецтва був старшиною, тобто офіцером Армії УНР. До того ж він був племінником Симона Петлюри. Знамено було створено в таборах для переміщених українських вояків на території Польщі, куди потрапила дивізія після остаточної поразки. У міжвоєнний час прапор був експонатом Музею визвольної боротьби в Парижі, а після Другої світової війни полетів за океан. Зберігався у Сполучених Штатах Америки, а Патріарх Мстислав був своєрідним «янголом-охоронцем» реліквії. Коли в 1991 році Україна відновила свою незалежність, з ініціативи Мстислава Бойовий прапор 3-ї Залізної дивізії перевезли на Батьківщину. До речі, Степан Скрипник став єдиним бойовим офіцером українського війська часів УНР, чия нога ступила на землю відновленої незалежної України.
Довідка Центру історії Вінниці: Перший Зимовий похід тривав 5 місяців (6 грудня 1919 – 6 травня 1920). Окрім Вінниччини, рейдова операція тилами Збройних сил Півдня Росії та Червоної армії пролягала сучасними Житомирською, Київською, Черкаською, Кіровоградською, Миколаївською, Одеською областями. Було подолано 2 500 км. Очолював операцію генерал-хорунжий Армії УНР Михайло Омелянович-Павленко. Бойове ядро підрозділу складали 2 тисячі багнетів, 1 тисяча шабель та 14 гармат. За час походу військо мало понад 100 дрібних сутичок і 50 серйозних успішних боїв із ворогом.
Єдина бойова нагорода українського війська – орден Залізного Хреста «За зимовий похід і бої» була утверджена саме для учасників походу, з яких було нагороджено – 1668 осіб, а 5 жінок удостоєні жетона Залізного Хреста. Пам’ять про подвиг «зимопоходців» та неперервність української мілітарної традиції збережено до нашого часу: минулого року 28-ма окрема механізована бригада ЗСУ отримала почесне найменування «імені Лицарів Зимового Походу».
