Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
На жаль, дії Українських фронтів недостатньо висвітлюються у військово-історичної періодиці – все затьмарюється Берлінською операцією 1-го Білоруського фронту. Проте, бойові дії в Румунії, Угорщині, штурм Будапешта і Балатонська операція відіграли не менш важливу роль в успішному закінченні Другої світової війни в Європі, позбавивши гітлерівську Німеччину джерел нафти.
З-поміж цих стратегічних операцій виділяється Віденська операція, яка відбувалася з 16 березня по 15 квітня 1945 року. Окрім того, що вона є однією з важливих стратегічних та наступальних операцій Червоної армії. Сам штурм Відня був проведений без підтримки авіації і артилерії великої потужності – таким було рішення командувача 3-го Українського фронту маршала Радянського Союзу Федора Івановича Толбухіна, щоб зберегти історичні й архітектурні пам’ятки міста.
Потрібно відзначити, що війська Українських фронтів визволили чимало європейських міст, що є пам’ятками архітектури і мистецтва – досить згадати врятований від вибуху Краків, врятовані від повномасштабних вуличних боїв Львів, Братиславу.
Загальна чисельність угруповання радянських і болгарських військ становила:
– Червона армія: 644 700 осіб, 12190 гармат і мінометів, 1318 танків і САУ, 984 літаки;
– Болгарські війська: 100 900 осіб.
Їм протистояли німецькі частини сил групи армій «Південь» (генерал О. Велер, з 7 квітня – генерал-полковник Л. Рендулич) чисельністю 410 000 осіб, 5900 гармат і мінометів, 700 танків і штурмових гармат, 700 літаків.
Перебіг бойових дій
16 березня о 15:35, після годинної артилерійської підготовки, війська двох гвардійських армій правого крила 3-го Українського фронту перейшли в наступ. На деяких ділянках німці контратакували. Для розвитку наступу і посилення удару ввечері 16 березня фронту зі складу сусіднього 2-го Українського фронту була передана 6-а гвардійська танкова армія генерал-полковника Андрія Кравченка.
Нагадаю, що Андрій Кравченко народився 18 (30) листопада 1899 року на хуторі Сулимин Полтавської губернії. Пройшов увесь шлях від рядового до генерала, брав участь у параді 7 листопада 1941-го в Москві, потім були бої під Сталінградом, де він командував 4-м танковим корпусом, що став 5-м гвардійським, саме цей корпус брав участь у визволенні Києва 6 листопада 1943 року. У січні 1944-го очолив 6-ту танкову армію, сформовану на базі його корпусу, пройшов з нею весь бойовий шлях до Праги і закінчив війну на Далекому Сході, прорвавши оборону Квантунської армії і крізь пустелю Гобі та гори Хінгана вийшовши до Тихого океану… Двічі Герой Радянського Союзу, але це ще попереду.
Поки що німецькі війська чинили наступу запеклий опір. Особливо напружені бої розгорілися за Секешфегервар, який, як жартували танкісти, було легше взяти, ніж вимовити. Введення в бій великого танкового угруповання пришвидшило наступ Червоної армії. За 19 березня війська 6-ї гвардійської танкової і 9-ї гвардійської армій просунулися ще на 6–8 км. Їм назустріч 20 березня вдарили 27-ма і 26-та армії. Під загрозою оточення командування вермахту стало відводити свої війська.
У ці дні відбувся один дуже важливий епізод. Його героєм став комбат 1-го батальйону 46-ї гвардійської танкової бригади старший лейтенант Дмитро Лоза.
Дмитро Лоза народився 14 квітня 1922 року в с. Колесниківка, (Куп’янський повіт, Харківська губернія). У Червоній армії з 1940 року, у 1942-му закінчив танкове училище в Саратові, із серпня 1943 року – на фронті. До 1945 року у нього за плечима були бої у складі 6-ї гвардійської танкової армії, зокрема Яссько-Кишинівська операція. Цікаво те, що всю війну він воював на іноземних танках – спочатку на англійських танках «Матильда», а потім – на американських «Шерманах».
23 березня 1945 року на підході до угорського міста Веспрем, на північ від озера Балатон, вислана вперед розвідка доповіла про висунення колони німецьких танків і САУ.
Дмитро Лоза грамотно організував засідку, розставивши свої 18 «Шерманів» у складках місцевості.
Раптовий вогонь з усіх гармат виявився успішним – буквально за лічені хвилини були підбиті і спалені 29 танків і САУ, знищено 10 автомашин, захоплено 20 і вбито близько 250 солдатів і офіцерів противника. Удар був настільки приголомшливий, що екіпажі 8 німецьких танків «Пантера», які стояли в засідці на дорозі, просто кинули машини і втекли. Місто було взято.
У перших числах квітня наступ радянських військ стрімко розвивався. Ударне угруповання 3-го Українського фронту, опанувавши містами Шопрон, Вінер-Нейштадт і відразу прорвавши укріплення на австро-угорському кордоні, 4 квітня вийшло на підступи до Відня.
На 2-му Українському фронті наступ на Віденському напрямі почався 17 березня. Передові загони 46-ї армії за день боїв просунулися вглиб до 10 км і вийшли до другої смуги оборони противника. Вранці 19 березня для розвитку наступу в бій був введений 2-й гвардійський механізований корпус, який наступного дня вийшов до Дунаю, на захід від Товароша, і оточив велике угруповання противника, що налічувало понад 17 тис. солдатів і офіцерів.
З 21 по 25 березня командування противника зробило безліч спроб прорватися до оточених військ. Виникла загроза прориву зовнішнього фронту оточення. Щоб запобігти йому, радянське командування було змушене ввести в бій з резерву дві стрілецькі дивізії. Вжиті заходи дозволили стабілізувати фронт. 25 березня угруповання противника було повністю ліквідовано.
Бої за Відень
Відень обороняли 8 танкових, 1 піхотна дивізія і до 15 окремих батальйонів піхоти. Німецьке командування на підступах до міста і в самому місті завчасно підготувало численні оборонні споруди. На танконебезпечних напрямках були відриті протитанкові рови і встановлені протитанкові і протипіхотні перешкоди і загородження. Вулиці були перекриті барикадами і завалами. У багатьох будівлях обладнали вогневі точки. Німецьке командування прагнуло перетворити Відень на неприступну фортецю. Командування вермахту надавало великого значення утриманню Відня і його економічного району. 6 квітня 1945 Гітлер писав: «Родовище нафти в районі Відня має вирішальне значення для подальшого ведення війни». Відень був останнім бастіоном у нацистській обороні на підступах до південних районів Німеччини. Тому бої за місто були дуже жорстокими.
За планом Ставки Верховного Головнокомандування, звільняти Відень мали війська правого крила 3-го Українського фронту (4-й, 9-й гвардійські і 6-та гвардійська танкові армії, 1-й гвардійський механізований і 18-й танковий корпуси) і ліве крило 2-го Українського фронту (46-та армія, 23-й танковий і 2-й гвардійський механізований корпус). З повітря підтримку здійснювали частини 5-ї і 17-ї повітряних армій. У боях за Відень також повинна була взяти участь Дунайська військова флотилія. Бажаючи зберегти місто, його історичні пам’ятки і запобігти марним жертвам, Федір Толбухін 6 квітня 1945-го звернувся до жителів Відня із закликом залишатися на місцях, всіляко перешкоджати фашистам руйнувати місто і надавати допомогу радянським військам. Але тільки деяка частина жителів Відня відгукнулися на заклик.
Танки М4А2 (76) W «Шерман» 1-го батальйону 46-ї гвардійської танкової бригади 9-го гвардійського механізованого корпусу 6-ї танкової армії на вулицях Відня. Цей танковий батальйон під командуванням гвардії капітана Д.Ф. Лози, подолавши 100 кілометрів, ряд барикад і вузлів опору, 9 квітня 1945 року прорвався до центру Відня і утримував його до підходу основних сил бригади. У складі загону було 18 «Шерманів», 3 ІСУ-152 і рота десантників – 80 осіб. Д.Ф. Лоза отримав за ці бої звання Героя Радянського Союзу.
Вранці 6 квітня війська 4-ї і 9-ї гв. армій зі сходу і півдня почали штурм Відня. Одночасно з’єднання 6-ї гв. танкової армії обходили місто із заходу, прагнучи не допустити відходу Віденського угруповання гітлерівців на захід. Незважаючи на важкі умови місцевості і запеклий опір німців, танки обійшли Відень і 7 квітня вийшли до Дунаю, відрізавши нацистам шлях до відходу. Місто було оточене з трьох боків. Війська 3-го Українського фронту вели бої за кожен квартал міста і кожен будинок, перетворивши їх на міцні опорні пункти.
Всі мости через Дунай були підірвані, крім одного – Райхсбрюке.
Цей міст залишався єдиним шляхом, яким німці могли здійснювати маневр і відхід. Звичайно, він був замінований. Втрата мосту для радянських військ означала необхідність форсувати таку потужну водну перешкоду, як Дунай, за допомогою підручних плавзасобів, вести важкі бої за захоплення і утримання плацдармів, що спричинило б численні втрати. У такій ситуації радянське командування ухвалило рішення щодо захоплення і розмінування Імперського мосту, який став ключовим об’єктом в битві за столицю Австрії.
12 квітня завдання захоплення моста за наказом командувача 3-го Українського фронту було покладене на 7-му гвардійську повітряно-десантну дивізію. Група з чотирьох розвідників 2-ї гвардійської механізованої бригади 1-го гвардійського механізованого корпусу під командуванням гвардії старшого сержанта Андрія Кульнева отримала завдання знешкодити заряди, закладені ворогом для вибуху Імперського мосту. До складу групи, крім командира, входили гвардії старшина Федір Мінін і гвардії червоноармійці Микола Борисов та Григорій Москальчук.
Підібравшись до ферм мосту, гвардійці перерізали дроти, що ведуть до вибухівки, а самі заряди скинули в річку. Одним із перших підібрався до мосту сапер Золкін. Він перерізав праву центральну електромережу і знешкодив 56 зарядів. Сапер Ластовський перерізав ліву центральну електромережу і зняв 76 зарядів.
За героїчні дії, що забезпечили запобігання підриву Імперського мосту і наступальний успіх наших військ, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 гвардії старші сержанти А.М. Кульнев і М.А. Ластовський, гвардії старшина Ф.І. Мінін і гвардії рядові Н.Д. Борисов, А.М.Золкін і Г.М. Москальчук були удостоєні звання Героїв Радянського Союзу.
9 квітня 1945 року, одночасно з цими боями, подолавши близько 100 кілометрів від австро-угорського кордону, до центру Відня прорвався танковий батальйон Дмитра Лози. Він разом із ротою піхоти захопив і утримував центральну частину міста протягом доби до підходу головних сил бригади. За мужність і героїзм, вміле керівництво батальйоном, проявлені підчас Віденської операції, Дмитро Лоза був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Очищаючи квартал за кварталом, радянські війська розсікли Віденський гарнізон гітлерівців на окремі групи і почали їх знищення. До 10 квітня радянські війська, що наступали з півдня і сходу, з’єдналися з частинами, що штурмували центр міста. Німецький гарнізон з півдня і сходу затиснула 4-та армія, а з південного заходу і заходу 9-та армія і 6-та танкова гвардійська армія. У ніч на 11 квітня 4-та гвардійська армія почала форсування Дунайського каналу. 13 квітня опір нацистів було зламано, Відень був взятий.
Результати штурму
У результаті штурму Відня радянські війська повністю звільнили його і вийшли на рубіж Санкт-Пельтен, закріпившись південніше. А війська лівого крила 3-го Українського фронту продовжили наступ у загальному напрямку на Грац.
