Він чітко усвідомлював характер та наслідки своїх дій, скерованих на підрив боєздатності частин та підрозділів Сил оборони України. Суд засудив громадянина України до 5 років…
Нещодавно до пресцентру АрміяInform завітав голова Всеукраїнського громадського об’єднання «Спілка офіцерів України» полковник у відставці Олександр Сасько. Цього року СОУ виповнюється 29 років. Вік, як кажуть, активної людини. За час існування армійська громадська організація довела свою дієвість і спроможність впливати на знакові події в країні. Розмова з Олександром Вікторовичем розпочалася з короткого екскурсу в минуле.
Командувач Київським округом погрожував утопити в Дніпрі українських офіцерів-активістів
— «Спілка офіцерів України» веде історію від Першого з’їзду, що відбувся 28 липня 1991-го — майже за місяць до проголошення Незалежності України, — зазначив Олександр Сасько. — Народження організації відбувалося під пильним контролем і тиском на офіцерів-українців з боку КДБ. Командувач Київським військовим округом генерал-полковник Чечеватов навіть погрожував утопити ініціаторів створення Спілки у Дніпрі. Але це не злякало патріотів. Одразу після створення СОУ активно долучилася до боротьби за незалежність нашої держави, до розроблення законодавчої бази майбутніх Збройних Сил. Саме члени Спілки оголосили вимогу щодо приведення до присяги особового складу військових частин, дислокованих на теренах України. Спілчани — активні учасники Помаранчевої революції та Революції гідності. Проведений у грудні 2013-го позачерговий з’їзд СОУ підтвердив єдність офіцерів України з народом, рішучість у боротьбі за незалежність країни, її європейський вибір, гуманістичні цінності та спрямованість на розвиток.
— Що є візитівкою Спілки, які головні напрямки її роботи?
— Нині наша організація налічує близько 12 тисяч офіцерів, з яких майже три тисячі — діючі, решта в запасі чи у відставці. В наших лавах є понад 3 тисячі осіб, які брали або й нині беруть участь у бойових діях на Сході України. Чимало і таких, хто з часів Майдану займається волонтерством. Активно діє 21 обласна організація СОУ та 41 міська і районна структура, підпорядковані обласним організаціям. Маємо своїх людей і в анексованому Криму й на частині територій Донецької та Луганської областей, які Україна тимчасово не контролює.
Напрями діяльності Спілки визначені в статуті організації, з яким можна ознайомитися на нашому офіційному сайті. Зазначу: пріоритетні завдання — це сприяння правовому, соціальному захисту військовослужбовців, членів їхніх родин, ветеранів війни та військової служби, здійснення цивільного, громадського, демократичного контролю та сприяння духовному, національному, військово-патріотичному, культурному вихованню української молоді й особового складу Збройних Сил.
Ми не збільшуємо наші лави заради чисельності
— У Спілці переважна більшість офіцерів поважного віку, запасники й відставники. А чим корисна СОУ для молодих офіцерів?
— Так, наша організація достатньо вікова. Але перед нами не стоїть питання збільшувати лави заради чисельності. Ми цінуємо тих людей, які проявили себе на різних напрямках роботи: від питань соцзахисту до національно-патріотичного виховання. Люди долучаються до роботи у Спілці, коли усвідомлюють, що можуть бути корисні своєю активністю суспільству, армії, молоді.
Молоді офіцери теж є членами Спілки, проте їх украй мало. І це та ділянка роботи, що найбільше турбує. А втім, молоді офіцери, зіткнувшись з певними проблемами й не знайшовши їхнього розв’язання в підрозділі, бригаді, звертаються до нас по допомогу чи пораду. Наведу приклад. Якось прямо з району проведення ООС зателефонував офіцер і поскаржився на комбата, який, на його переконання, упереджено ставиться не лише до нього, а й до інших підлеглих. Мовляв, зневажливим відношенням той створює нервозну обстановку в колективі, яка не сприяє якісному виконанню завдань, зокрема на лінії зіткнення з ворогом.
Здавалося б, що в такій ситуації може СОУ? Але не забуваймо, що представник нашої організації входить до Громадської ради Міноборони, і ми маємо право здійснювати демократичний контроль у силовому відомстві. В мене відбулася телефонна розмова з комбатом. Так, офіцер негативно сприйняв мій дзвінок і навіть нервово запропонував приїхати й «узяти командування батальйоном на себе». На що я відповів, що 30 років тому вже відкомандував батальйоном. Комбат неправомірно звільнив старшого лейтенанта, не дотримавшись встановленої процедури: жодної співбесіди не проведено, відсутні висновки атестаційної комісії. Не переказуватиму суть спілкування, але вважаю, що з такими комбатами слід працювати й вищому керівництву, і ми не повинні стояти осторонь.
Маємо реагувати на будь-яке звернення до нас, не обов’язково офіцера. І той факт, що до нас з різними проблемами звертаються родини військових, які переселилися з району бойових дій, теж говорить про непогану ефективність нашої діяльності. В організації є досвідчені юристи, які безоплатно надають консультації й поради не лише особам, які пов’язані з армією.
Ще одна важлива деталь. Нині членами Спілки стають люди, які пройшли горнило російсько-української війни й мають авторитет серед побратимів. Це є запорукою поповнення наших лав. Наприклад, Кропивницьку обласну організацію СОУ очолює захисник Донецького аеропорту майор запасу Андрій Бойко. Андрію Миколайовичу вдалося згуртувати навколо себе однодумців і значно активізувати діяльність організації, зокрема й у питаннях соцзахисту спілчан.
Спілка представлена у громадській раді при Міноборони. Є представники й у кількох відомствах, у складі громадських рад при обласних і районних адміністраціях. Чимало спілчан беруть участь у роботі призовних комісій, долучаються до розгляду найболючішої проблеми — житлової.
— Які шляхи, на ваш погляд, існують для омолодження складу Спілки?
— Шлях є і він один: СОУ має добрими й корисними справами стати привабливою для молодих офіцерів. Тільки активність, дієвість і небайдужість наших активістів сприятиме тому, що до нас підтягнуться свіжі сили.
«Якщо не допоможемо, то пошкодуємо»
— Олександре Вікторовичу, з якими проблемами найчастіше звертаються до СОУ?
— Через те, що членами Спілки є здебільшого літні люди, найпоширеніші звернення стосуються пенсійного забезпечення. Діючих офіцерів найбільше хвилює питання справедливого просування по службі, прозорого розподілення житла, налагодження нормального мікроклімату в колективах, грошове забезпечення. І щоб впливати на ці проблеми, члени СОУ делеговані в різні комісії, комітети, організації й дорадчі органи.
Класичною є формула, народжена в нашій організації — «Якщо не допоможемо, то пошкодуємо». Це, звичайно, жарт, але у своїй роботі сповідуємо, як нині модно говорити, людиноцентричність.
Щодо пенсійного забезпечення, то наша Спілка неодноразово зверталась з відповідними заявами стосовно перегляду системи нарахування пенсії військовим пенсіонерам до президента країни, прем’єр-міністра, голови Верховної Ради, очільників Міноборони, Мінсоцполітики. Коли до нас та інших громадських організацій влада не дослухалася, люди вийшли на вулицю. У Києві серед п’яти тисяч мітингувальників було приблизно двісті представників СОУ, зокрема з інших областей. На спинах тих сивих активістів нас, керівників громадських організацій, образно кажучи, занесли на перемовини до Кабміну. Осередки СОУ тоді організували мітинги у Кропивницькому, Житомирі, Полтаві, Луцьку, Вінниці й інших містах. І завдяки руху громадських організацій уряд змушено ухвалив постанову щодо перерахунку пенсій військовим пенсіонерам, який відбувся у три етапи.
Звісно, Спілка не всесильна. Якщо звертаємося з якого-небудь питання до міністра оборони, то це не значить, що його вирішать так, як ми того хочемо. Буває, отримуємо абсолютно безнадійні відповіді. Але ми використовуємо Громадську раду як публічний майданчик, де виголошуємо свою позицію, дискутуємо з опонентами, досягаючи консолідації думок. До речі, ми нині на порозі підготовки проведення установчих зборів, в ході яких обиратимемо новий склад Громадської ради.
Гадаю, мало кому відомо, що члени Спілки взяли активну участь у розробленні проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо відновлення дії попередніх редакцій норм зазначеного Закону» більш відомого за номером 2141. Цей закон має усунути дискримінаційні положення в пенсійному законодавстві, що існують нині і якими викликана теперішня диспропорція у пенсійному забезпеченні осіб, звільнених з військової служби в різні періоди. А ще завдяки йому зникне підґрунтя для виникнення соціальної напруги у ветеранському середовищі.
Робота з молоддю приносить найбільше задоволення
— Відомо, що члени Спілки багато уваги приділяють національно-патріотичному вихованню молоді…
— Це питання серед пріоритетних. Крім різноманітних тематичних заходів — конференцій, літературних читань, семінарів, організовуємо для молоді поїздки до місць, пов’язаних з героїчним минулим нашого народу.
Їздимо зі школярами та ліцеїстами у Крути, Холодний Яр. Під час поїздки на Трубіж вшановуємо безсмертний подвиг козаків Бориспільської, Вороньківської, Баришівської та Березанської сотень Переяславського полку в бою проти московсько-більшовицьких загарбників. У Базарі Житомирської області вшановуємо героїв ІІ Зимового походу, а в селі Гурби Здолбунівського району — воїнів УПА, які загинули навесні 1944-го в найкривавішому й найбільшому бою з військами НКВД. Там точилася запекла, жорстока боротьба нерівних сил і, як наслідок, село було спалене, а багато оборонців загинуло. Дорогою в автобусі історики розповідають школярам, ліцеїстам і курсантам багато цікавого з героїчного минулого України.
Скажу відверто, що робота з молоддю приносить чи не найбільше задоволення членам нашої Спілки. І на цьому напрямку в нас є багато цікавих задумів і планів.
