Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
За кілька років до війни письменник Геннадій Молчанов знайшов унікальну книгу Шевченка — «Кобзар» видання 30-х років минулого століття. На обкладинці був підпис солдата, що 1941-го відправлявся на Другу світову війну. Тоді чоловік і подумати не міг, що через якихось пару років у свої 55 стане мінометником 93-ї бригади й сам носитиме Шевченка у бронику замість задньої пластини, збиратиме у книзі автографи вже сучасних героїв.
— Я не раз намагався уявити, про що ж думав воїн, який перед поїздкою на фронт вирізав на палітурці кілька слів «Память о Полтаве, 18.11.41.г, Пєтя, вибившиє в Красную Армію с г. Чкалова». Тож збираючись на війну, передусім спакував із собою саме «Кобзаря», попередньо нашкрябавши на ньому своє: «Пам’ять про Миколаїв, 30.01.15, добровольці й мобілізовані проти Червоної Армії РФ». Навіщо мені на війні книга Шевченка? Я вирішив продовжити традицію. Якийсь час «Кобзар» пролежав у сумці — не до нього було, доводилося за короткий час осягати ази мінометної справи. Та потім порожні сторінки почали поповнюватись автографами офіцерів різних рангів і посад: від курсантів артилерійського училища до комбатів і комбригів, волонтерів, героїв. Розпочались нові мандри «Кобзаря»… Та, на жаль, є в книзі і записи героїв, яких вже немає в живих.
Щойно Геннадію видали бронежилет, він першим ділом витягнув захисну пластину й встановив на її місце «Кобзар».
— З часом я навчився моментально виймати – вкладати книгу заради чергового автографа. Пам’ятаю, як одного разу «загубив» її. Наше прибуття в Піски супроводжувалося складними погодними умовами. Розвантаження майна з брудних машин потребувало неабияких моральних і фізичних зусиль. Ми поскидали з себе броники на купу й занурилися в роботу. А вже під вечір, коли майно було розвантажене, я ледь знайшов свій жилет й мало не впав у ступор — наліпки були розстібнуті, «Кобзар» зник. Це був такий удар! Важко навіть передати. І от за три дні раптом знаходжу книжку у власному бронежилеті: вирішив покласти під передню пластину листи й обереги від дітей. Там же була і книга. Хтось «пожартував».
«Кобзар» став справжнім оберегом для письменника-мінометника. Крапку в бойових мандрах «Кобзаря» було поставлено під час офіційної передачі унікальної книги до музею. Хоча хто знає? Можливо, це далеко не кінець шляху…
