Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Волонтер Олексій Святенко допомагає фронту з початку війни. То продукти-одяг-тепловізори підвезти, то автомобіль пригнати, зрештою – відремонтувати волонтерський транспорт. З кожної поїздки, а їх волонтер нарахував уже більше ніж півтори сотні, чоловік привозив додому сувенір від бійців – для музею війни у Черкасах.
– Спочатку це була невеличка виставка в холі підприємства. А коли помітив, що цікавиться такими артефактами дуже багато людей, вирішив зробити музей, – пригадує Олексій. – Тож згодом вдалося оформити і свідоцтво, і окрему кімнату, де розмістив усі експонати.
При вході до музею стоїть «бронітечик» – мікроавтобус, на якому доставляли на фронт спорядження, продукти, боєкомплект та евакуйовували поранених і загиблих. Зокрема й кіборга Сергія Табалу. На автівці можна нарахувати пів сотні отворів від дрібнокаліберної зброї та три – від уламків міни.
– «Бронітечик» брав участь в найзапекліших боях війни на Донбасі ще з 2014-го. Але найбільші пошкодження він зазнав у Пісках, коли зламався і бійці були змушені залишити його під обстрілом, – розповідає волонтер. – І лише вночі вдалося евакуювати його в більш безпечне місце. Тому, на жаль, він уже відвоював своє і не підлягає ремонту.
Нині музей налічує понад тисячу експонатів. Тут і гільзи всіх можливих калібрів, які зустрічалися на фронті, й кулеметні стрічки, бронежилети, шеврони різних підрозділів. Однією із найцінніших є прострілена пластина та розгрузка.
– Під час обстрілу уламок пронизав бронежилет бійця. Та попри велику втрату крові, чоловік вижив, одужав і нині в строю. Днями він навіть брав участь в «Іграх героїв» у Харкові, – пригадує Олексій Святенко. – Для безпеки відвідувачів, кожен експонат перевірили вибухотехніки. Також є багато речей з боїв за ДАП і кожна з них має свою унікальну історію, яку я розповідаю відвідувачам.
Охочих побачити артефакти з війни за кілька років було понад 10 тисяч. Найбільше музей цікавить школярів, які приїздять не лише з найближчих містечок, а навіть з найвіддаленіших районів області.
– Бувало таке, що за день нас відвідувало 5-6 навчальних груп. І це не може не радувати. Адже першочергова мета музею – військово-патріотичне виховання молоді. Гадаю, мій музей з цим справляється, тож наразі намагаюся зробити так, аби його внесли до Всеукраїнської бази музеїв.
