Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
Не встигло Приазов’я відійти від раптових лютих морозів і снігопадів, що скували його наприкінці першої декади лютого, як температура повітря зробила різкий стрибок майже на 20 градусів. На зміну морозу прийшли відлига з традиційною для цього регіону непролазною багнюкою та потужні степові вітри.
Одна з позицій українських військ, розташована на Маріупольському напрямку, живе своїм життям, і нічого незвичного тут не відбувається. Вчора зранку російські окупанти вирішили «привітати» українських оборонців із днем, що настав, та обстріляли цей взводний опорний пункт. Спочатку – калібром 7,62 мм, згодом підключивши більший калібр – 12,7.
– Зазвичай противник відкриває вогонь, провокуючи нас на відповідь, – розповідає командир взводного опорного пункту лейтенант Віктор. – Достатньо відповісти вогнем, як одразу починають працювати ворожі снайпери.
Офіцер розповідає, що, відповідно до даних розвідки, днями до сусіднього села на тимчасово окупованій території заїхало дві «свіжі» снайперські пари, які обстрілюють наші позиції щодня.
– Снайпери – хитрі, – додає старший позиції старший солдат Сергій. – Виманюють нас «покемоном» або цілий день накидують воги, чекаючи на відповідь…
Бійці розповідають, що тоді, коли снайпери ведуть вогонь з території населеного пункту, вогню у відповідь наші не відкривають, аби випадково під кулі не потрапив хтось з місцевих. Користуючись цим, російські снайпери відчувають цілковиту безкарність. Змінюючи вогневі позиції, вони пересуваються окупованим селом на цивільних авто, потім відкрито йдуть з позицій, несучи великокаліберні снайперські гвинтівки в чохлах, які наші хлопці чудово бачать у біноклі.
Щодо цивільних автомобілів, то окупанти використовують їх на повну – зокрема, для підвозу бойовиків, зброї і боєприпасів. Це для них – стала тактика, адже знають – по мирних мешканцях українці не стріляють.
