Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
У перші дні нового 2020 року до Дніпра не перестають доставляти поранених захисників України.
Як ми повідомляли раніше, за життя важкопораненого 9 січня в Широкиному 46-річного сержанта Збройних Сил України Володимира боролися декілька бригад хірургів. Від вибуху міни чоловік дістав контузію, множинні поранення рук, грудної клітки, черевної порожнини та поранення очей. Лікарі продовжують надавати медичну допомогу мужньому воїнові і нині, за словами спеціалістів, його стан стабільний, та він поступово йде на поправку.
Про подробиці порятунку іншого військовослужбовця розповів головний лікар Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І.І. Мечникова Сергій Риженко.
За словами Сергія Анатолійовича, 10 січня життя 41-річного сержанта Романа висіло на волосині. Він показав уламки смертоносної кулі, що витягнули з тіла бійця хірурги.
– Романа доставили у вкрай важкому стані. Він зазнав вогнепального поранення під час спостереження за ворогом. Снайперська куля влучила в плече, а потім змінила траєкторію, розбила грудину та зупинилася. Йому на місці надали першу допомогу та евакуювали до військового мобільного госпіталю. Там військові лікарі зробили операцію, а потім бійця перевезли в лікарню Мечникова. Того вечора зібралися всі найкращі наші спеціалісти. Операцію, що тривала багато годин та закінчилася пізно вночі, зробили дуже вчасно. Завдяки зусиллям судинних хірургів вдалося налагодити кровообіг та зробити все можливе, щоб врятувати чоловікові руку. Насправді часто-густо все вирішують хвилини… Нині поранений проходить інтенсивне лікування в реанімації політравми з позитивною динамікою, – розповів головний лікар.
Сам Роман родом із Луцька. Був призваний до війська під час шостої хвилі мобілізації, а потім демобілізувався. А вже за деякий час чоловік знов вирішив підписати контракт та повернутися до служби в армії. Загалом сержант відвоював на передовій майже дев’ять місяців. Про обставини свого поранення як справжній захисник він розповідає дуже скромно.
– Це відбулося в районі Водяного. Того дня я ніс бойове чергування на взводному опорному пункті. Ввечері під час спостереження за позиціями ворога у прилад нічного бачення я раптом відчув біль у правій руці, а потім впав. Зрозумів, що спрацював ворожий снайпер. Це не дивно, адже відстань до противника приблизно 800 метрів, а, окрім снайперської зброї, вони доволі часто обстрілюють нас із великокаліберних кулеметів та з гранатометів. Після поранення мені надали допомогу, викликали по рації машину та оперативно привезли у військовий госпіталь. Там зробили все можливе та доправили в лікарню Мечникова. Я вдячний своїм побратимам та всім лікарям.
Роман розповідає, що в нього немає жодних нагород.
– Мене це не цікавить, – каже він. – Головне вистояти та захистити Україну.
Я налаштований на якнайшвидше одужання та повернення до строю.
Фото автора
