Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Завдяки злагодженим діям особового складу військового госпіталю та небайдужим людям вдалось усього за три місяці розпочати прийом та лікування наших воїнів у Луцькому військовому госпіталі.
Нагадаємо, що у ніч з 19 на 20 вересня 2019 року пожежа раптово охопила Луцький військовий госпіталь. О 02:25, коли надійшло повідомлення до рятувальної служби, на стаціонарному лікуванні перебувало 80 пацієнтів, 7 з яких – у важкому стані. Тоді чергували близько 11 медпрацівників, які швидко відреагували на надзвичайну ситуацію та провели блискучу оперативну евакуацію хворих із охопленої вогнем будівлі. О 03:12 пожежу локалізували, а близько 05:00 – повністю ліквідували. Жоден із пацієнтів не постраждав.
Загалом площа лікувального закладу, що зазнала ушкоджень від загоряння, становить 500 квадратних метрів. Полум’я повністю знищило дах і частково – верхній поверх.
Очолила боротьбу з пожежею капітан медичної служби, кандидат медичних наук, начальник неврологічного відділення Таїсія Криворучко, яку за мужні дії та рішучість під час евакуації хворих та ліквідації наслідків займання громада Луцька обрала в номінації «Подвиг року» щорічної премії «Люди року – 2019. Волинь».
До речі, символічним є те, що військовий госпіталь розташовано в будівлях, які теж мають велику історичну цінність як пам’ятник архітектури і осередок милосердя та надання допомоги полоненим і пораненим, адже раніше тут розміщувався монастир Ордена Тринітаріїв (Орден Пресвятої Трійці) – католицький чернечий орден, заснований близько 1194 року французьким богословом Жаном де Мата і пустельником Феліксом де Валуа (Валезієм), і затверджений буллою Папи Римського Інокентія III в 1198 році для організації визволення полонених християн із неволі, лікування поранених і хворих військових.
У 1201 році Жан де Мата заснував і перший жіночий монастир цього ордена (черниць – сестер милосердя). 1595-го в Іспанії окремо виділилась гілка так званих реформованих тринітаріїв («босих»), яку заснував Хуан Батіста де ла Консепсьйон, канонізований 1819 року. У 17 столітті налічувалося близько 300 монастирів ордена. Із неволі викуплено понад 40 тисяч бранців, меддопомога надана сотням тисяч поранених і хворих. Цікавим є символ Тринітаріїв – білий щит із червоно-синім хрестом.
Перші тринітарії на терені України з’явились 1685-го у Львові й Луцьку. Це були вихідці з Іспанії, представники реформованої гілки, що займалась лікуванням поранених і хворих, викупом із неволі й поверненням військовополонених. Можна говорити про більш як 300-річну славетну історію військової медицини, що триває на Волинській землі.
Повернемось до сьогодення. Внаслідок пожежі згоріла покрівля будівлі. Але медичне майно і обладнання, на щастя, не постраждало й використовується нині за призначенням.
Керівництво Головного військово-медичного управління негайно відреагувало на цю ситуацію, залучивши всі необхідні сили й ресурси для відновлення будівлі. Руку допомоги простягнули і цивільні лікарні Луцька та госпіталь-побратим – Військово-медичний клінічний центр Західного регіону, взявши евакуйованих хворих до своїх відділень.
Оговтавшись і згуртувавшись, персонал шпиталю почав відновлювати історичну будівлю свого медзакладу. Лікарі й медсестри змінили білі халати на робочий одяг і разом із майстрами стали до ремонтних робіт. Небайдужість до відновлення госпіталю виявили і представники місцевої влади, а також волонтери й мешканці обласного центру, які збирали кошти.
Наразі Військовий госпіталь Луцька успішно завершує відновлення лікувального корпусу. Хотілось би згадати й відзначити справжніх патріотів, небайдужих людей, які доклали максимум зусиль для відновлення госпіталю. Це військовослужбовці: майор медичної служби Микола Волошин, капітан медичної служби Василь Шпилька, сержанти Надія Воробей і Тетяна Боженко, медсестри Жанна Андросюк, Руслана Кумецька, Аліна Шемчук та Тетяна Ткачук і працівники ЗСУ Василь Лазор, Святослав Кушпер і Руслана Кінах. Усі вони сумлінно працювали у робочі й вихідні дні, докладаючи всі сили для повернення рідного закладу до стану функціональної придатності.
Наслідки пожежі, які унеможливлювали роботу шпиталю, здебільшого ліквідовано, всі структурні підрозділи виконують завдання за призначенням із цілодобовим спостереженням пацієнтів. Установа відкрита для консультацій хворих, працюють рентгенкабінет, лабораторія, аптека, кабінет УЗД тощо, і вже знову приймає пацієнтів на стаціонарне лікування.
Олена Танасійчук, слухачка Української військово-медичної академії
