Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
Сьогодні, 9 січня, на Хмельниччині попрощалися зі своїми захисниками, що полягли на Сході, – Сергієм Дичеком та Сергієм Рацуном. Поминальні панахиди пройшли у селі Богданівка Волочиського району та в місті Славуті.
48-річний старший солдат Сергій Олександрович Дичек, уродженець Волочиська, з весни 2015 року проходив службу у 130-му окремому розвідувальному батальйоні. 5 січня в районні населеного пункту Хутір Вільний автомобіль ГАЗ-66 із військовослужбовцями батальйону підірвався на протитанковій міні. Внаслідок вибуху наш земляк загинув, двоє інших військових отримали важкі поранення.
– Його смерть – це перша бойова втрата для Збройних Сил України у 2020 році. Сергій Олександрович був досвідченим військовослужбовцем, одним із найкращих водіїв батальйону. Його бойовий досвід, професійні якості та надійний стан автомобільної техніки не раз ставали у пригоді під час виконання бойових завдань розвідниками. До його мудрих порад прислухались товариші по службі, – інформує командир підрозділу Олександр Р.
У загиблого подолянина залишилась дружина з двома синами та старенька мати.
У то й же час у Славуті відбулось прощання з іншим загиблим. Жителю міста старшому солдату Сергію Петровичу Рацуну було 43 роки. Він родом із села Москвитянівка Хмельницької області. За мобілізацією у 2014 році потрапив до лав 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Учасник кровопролитних боїв за Дебальцівський плацдарм. Після звільнення в запас побув нетривалий час із родиною і знову в травні 2016-го вступив до Збройних Сил України. І вже у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» брав участь у боях в районі Кримського, Новотроїцького та Авдіївки. Минулого року в складі підрозділу піхотинців бригади брав участь у міжнародних навчаннях Combined Resolve у Німеччині. Життя досвідченого механіка-водія БМП-2 одного з механізованих батальйонів обірвала куля ворожого снайпера на бойовій позиції неподалік села Кримське, що на Луганщині. Без батька залишилася донечка Софійка.
Друзі й товариші назавжди запам’ятають Сергія Петровича Рацуна дуже товариським і відповідальним бійцем. Він був веселим, жартівливим і ніколи не втрачав оптимізму. – Один із найкращих та найдосвідченіших механіків-водіїв БМП. Любив і гордився донькою, фото якої стояло на заставці його смартфона, – так про свого полеглого друга говорять бойові побратими.
На поминальних заходах були присутні товариші по службі полеглих земляків, представники духовенства і громадськості. В останню путь до небесного воїнства захисників України провели жителі села Богданівка та міста Славути.
На жаль, війна забирає найкращих…
