Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
…Напередодні Нового року бійці на позиціях поблизу Новотошківки встановили ялинку. Незабаром завітали в гості й волонтери з Дідом Морозом та Снігуронькою.
– Дід Мороз приїхав не в новорічну ніч, а напередодні, засвітла, – згадує 2017 рік Андрій, ветеран АТО. – Роздав подарунки і … ледь не зірвав оголошене перемир’я. Однак, про все по порядку.
– Дід Мороз зі Снігуронькою приїхав не на оленях, а на позашляховику, – продовжує Андрій. – Із мішком дарунків. На позиціях уздовж Бахмутської траси, очікувана тиша так і не настала, натомість українська зброя мовчала від 23 грудня – оголосили новорічно-різдвяне перемир’я.
Дід Мороз ішов шанцями і в мішку в нього весело постукувало щось скляне. Хлопці між жартами готували новорічну лазню і з нетерпінням чекали, коли розкриється таємниця того чарівного мішка. Старший сержант Іван К., почувши чергове «дзень», суворо зиркнув на гостей. Однак ті, як ні в чому не бувало, продовжили свою справу. Роздавали подарунки.
– Тут із різних шкіл, з районів обереги, малюночки! Бачиш, о! Я вас люблю! Слава Україні! Слава воїнам АТО! – демонструє Дід Мороз черговій групі воїнів. Відходить поодаль і знову звучить зрадницьке «дзень!». Хлопці ледь стримують сміх, спостерігаючи за реакцією сержанта.
Тим часом черговий на кухні узгоджує святкове меню. Юрко розповідає, що їстимуть хлопці на Новий рік: «Котлети будуть, холодець, олів’є. Картопля тушкована і навіть торт. Усе – під грифом «волонтерське».
Кульмінація: і тут Дід Мороз дістає з мішка пляшку за пляшкою «Шампанське». 5 штук! Старший сержант Іван з обуренням подався до столу і вже простяг руку, аби забрати заборонені подарунки. Але несподівано зупинився, його обличчя осяяла усмішка. На етикетках пляшок великими літерами було написано «Дитяче шампанське».
Незабаром усі п’ять пляшок водночас та голосно відкоркували! Аж за животи хапалися від сміху : креативний залповий «подарунок» ворогу!!!
Проте, звісно, головне було не це. Гості на позиціях, хоч ненадовго, але все ж відтворили домашній затишок. Військові з Києва, Кобеляк, Черкас, Березані, Кагарлика телефонували й вітали рідних.
– Із прийдешніми святами! Усю Україну з Новим роком, з Різдвом Христовим! Слава Україні! – блакитні очі Андрія тепло засвітились – згадав побратимів і час, коли вони були разом.
