Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Військовослужбовець Олександр родом зі Львівщини. До призову в армію більше 12 років пропрацював шахтарем. Для нього все розпочалося з Майдану, згодом воїн займався активною волонтерською діяльністю. Довгий час Олександр не мав можливості призватися до війська, у військкоматі скрізь відмовляли, але завдяки особистим зусиллям минулого року він все ж таки потрапив служити в механізовану бригаду, де проходив військову службу його брат.
– Для мене захист Батьківщини – це обов’язок кожного чоловіка. Тут гинуть мирні люди, і ми повинні їх захистити. Наша мета – ні в якому разі не допустити ворога на нашу землю. Дуже хочеться, як кажуть шахтарі, щоб кількість спусків рівнялася кількості підйомів, – розповів військовослужбовець Олександр.
Новий рік і Різдво Христове воїн зустрічатиме серед своїх побратимів. Як і минулого року, він планує накрити великий святковий стіл та згадати загиблих друзів.
На повернення з фронту Олександра чекає дружина, син та мати, адже він для них є прикладом та сенсом їхнього життя.
