Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
У Вінниці під час круглого столу жінки-військовослужбовці з Повітряних Сил, поліціянтки і громадські активістки обговорили результати моніторингу щодо обізнаності особового складу в питаннях гендерної рівності та джерел отримання інформації за цим напрямком. Також учасниці ознайомилися із даними про співвідношення кількості жінок і чоловіків у силових структурах Вінниччини, кількісні показники частки жінок на керівних посадах,а також наявність алгоритму реагування на випадки сексуальних домагань. Моніторинг проводила ГО «ВІСЬ» за підтримки Українського Жіночого Фонду та фінансування з Євросоюзу на виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року».
– Упродовж 2019 року наша організація збирала дані в межах проєкту Soft skills for strong action (М’які навички для активних дій), – розповіла читачам АрміяInform керівниця ГО «ВІСЬ» Світлана Дубина. – Основна мета проєкту – ресурсне підсилення жінок із силових структур для здолання перешкод щодо їхньої участі на рівнях, де ухвалюють рішення, а також обмежень у кар’єрному зростанні порівняно з чоловіками через Soft skills просвітництво.
Результати моніторингу засвідчили: у Повітряних Силах жінки перебувають на таких керівних посадах, як «заступник командира підрозділу з морально-психологічного забезпечення», «командир взводу», «начальник медичної служби (пункту)», «начальник фінансово-економічної служби» тощо.
– Проте нам не вдалося з’ясувати частку жінок на керівних посадах у порівнянні з чоловіками через обмеженість доступу до цієї інформації, – зауважила Світлана Дубина. – Але бачимо проблему можливості кар’єрного зростання жінки в таких структурах, як армія чи поліція. Також щодо жінки йде постійне маніпулювання з боку керівництва з приводу того, що на її посаду завжди прийде хтось інший, кращий, не завантажений родинними обов’язками, а іншу роботу вона не знайде через вік, дитину тощо. Тожна плечі жінки лягає подвійне навантаження – виконання службових обов’язків та сім’я, яке заважає просуванню кар’єрою.
Окрім того, під час дослідження активістки з’ясували, що заняття з гендерної освіти у Повітряних Силах проводять у форматі лекцій, семінарів, круглих столів. А для профілактики сексуальних домагань і насильства проводять роз’яснювальну роботу й анонімні опитування жінок-військових.
– Хочу акцентувати, що в жодній із силових структур, куди надсилали запити, не розроблено алгоритму реагування на випадки сексуальних домагань, – зазначила керівниця ГО. – Хоча у міжособистісному спілкуванні з представницями Повітряних Сил і поліції з’ясували, що випадки насильства на службі чи сексуальні домагання на робочому місці є. Але жодна з присутніх на заходах проєкту жінок не готова публічно говорити про це. Тому маємо ситуацію, коли офіційно зареєстрованих звернень щодо насильства та сексуальних домагань на робочому місці практично немає. Так, у відповідь на наш офіційний запит Командування ПС ЗСУ надало дані про 4 такі звернення. А Головне управління Нацполіції та Управління патрульної поліції Вінницької області відповіло: жодного звернення від їхніх працівниць не надходило.
Наприкінці заходу учасниці жваво обговорювали результати моніторингу, водночас надаючи пропозиції з покращення умов служби. Так, висунуто ідею створення цілодобового дитячого садочка або ж групи в дитсадку, запровадження соціального супроводу старших дітей, матері яких несуть бойове чергування.
– У наших планах, – підсумовує пані Світлана, – презентувати для керівників силових структур рекомендації з покращення умов роботи співробітниць задля вироблення гендерно-здорових політик. Серед них рекомендуватимемо внесення до навчальних планів таких тем, як «Гендер, гендерна рівність», «Насильство. протидія насильству, «Сексизм. Протидія сексизму» тощо. Плануємо розробити зі службою психологічної підтримки алгоритм запобігання, механізм виявлення й реагування на випадки сексуальних домагань чи насильства, а також подання анонімних звернень щодо таких випадків, особливо в районі проведення ООС. Сподіваємося, що учасниці нашого проєкту та жінки-керівниці ставатимуть менторками для молодших колег.
Оксана Уретій,
Владислав Дем’яненко.
