ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #ВТРАТИ ВОРОГА #LIFESTORY #ГУР ПЕРЕХОПЛЕННЯ

Борис Нестеров особисто здійснив більше пів сотні бойових вильотів над зруйнованим четвертим реактором

Life story Новини
Прочитаєте за: 6 хв. 14 Грудня 2019, 12:01

Сьогодні, 14 грудня, в Україні вшановують учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Людей, які в перші дні робили все можливе, аби нейтралізувати наслідки катастрофи, серед нас залишились одиниці… Нам вдалось поспілкуватись із, без перебільшення, унікальною людиною – генерал-майором у відставці Борисом Нестеровим. Починаючи з ночі 26 квітня й по 10 травня 1986 року Борис Олександрович керував роботою всієї армійської авіації з даху готелю «Полісся», що в Прип’яті. Військовий льотчик особисто здійснив 51 бойовий виліт над зруйнованим четвертим реактором, а його загальний наліт в атомному пеклі становить майже 30 годин.

Борис Нестеров отримав шалену дозу опромінення, підірвав здоров’я, переніс п’ять складних операцій… І це насправді диво, що він залишився живим, адже в Прип’ять чоловік прилетів одразу після пожежників. Їх усіх не стало в перші два тижні після аварії…  Нині йому 84 роки, проживає в Херсоні, має двох діток та чотирьох онуків, за його плечима 34 роки льотної служби… Він не часто вдягає форму із двома орденами  Червоної Зірки, сирійським бойовим орденом «За мужність», десятками медалей… Та, коли починає пригадувати події 33-річної давнини, стає зрозуміло – не варто шукати архіви, адже безпосередні свідки подій зовсім поряд… Поки що…

Нам буденно сказали, що на електростанції пожежа, та її загасили, все нормально. ми і не уявляли, що вже за тиждень почнуть помирати пожежники…

— 1986-го я служив у Києві заступником командувача армійської авіації. Кожного ранку ми збирались на командному пункті авіації, а оперативний черговий доповідав про обстановку. Ось і зранку 26 квітня черговий буденно сказав, що на Чорнобильській електростанції трапилась пожежа, але її загасили і вже все нормально. Ми навіть уваги особливої на це не звернули. Над станціями армійська авіація не літає, ці об’єкти для нас – закриті. Навіть не уявляли всього масштабу, а вже за тиждень почнуть помирати пожежники… Щоправда, командувач після завершення наради сказав все ж бути готовими для виконання радіаційної розвідки. У нас на вертольотах Мі-8 стоять спеціальні прилади, які розраховані на 500 рентгенів. Увечері пролунав дзвінок: «Машина за вами вже виїхала, терміново прибути на командний пункт». Виявилось, що обстановка серйозніша, ніж ми думали… Я вилетів на вертольоті Мі-8… Спочатку до Чернігова, потім до Кіровоградщини, де прийняв вертолітний полк, що вже був піднятий по тривозі… Переліт був дуже важким, погода, м’яко кажучи, не льотна. Ніяк не вщухала гроза, доводилось обходити грозові осередки… Приземлились вдало… Та це був лише початок…

Температура на термометрі за секунду піднялась із 12 градусів до 65… пізніше ми дізнались, що в самому реакторі близько 10 000 рентгенів, а температура становила 1200 градусів

– Вже о шостій ранку я та мій колега Олександр Серебряков вилетіли на станцію. Потрібно було сісти на міський стадіон і поступити в розпорядження урядової комісії. Де той стадіон – ми й гадки не мали. Тільки підійшли до міста – прилади затріщали, у навушниках – суцільний грім… Температура на термометрі за секунду піднялась із 12 градусів до 65. Пристрій для ведення радіаційної розвідки сходу зашкалив до 500 рентгенів. Глянули, а прямо під нами – реактор. По периметру – вогонь, ніби сталь вариться, знизу все згоріле…. Це пізніше ми дізнались, що в самому реакторі близько 10 000 рентгенів, а температура становила 1200 градусів… Ось так, перша розвідка виявилась трохи незапланованою…

Очолив 147 вертолітних екіпажів із усього радянського союзу

– Тоді, 27-28 квітня до Прип’яті прибули вертольоти з усього Радянського Союзу, я очоловив 147 вертолітних екіпажів.  Аби нейтралізувати наслідки радіації, вантаж із суміші піску, свинцю, бору та доломіту вагою від трьох до семи тонн скидали близько тижня практично без зупинки. Звісно, я як командир скидав мішки першим. Треба було самому все пройти і побачити, чітко уявляти всю картину перед тим, як відправити людей на роботу. Спочатку ми завантажували по 9-10 мішків у вантажний відсік. Я знижував швидкість до 60 км/год, а бортовий технік кидав пісок у реактор. Надто низько ми опуститись не могли, там стояла вентиляційна труба висотою 180 метрів, тож максимально підійти вдавалось лише на двісті метрів. Ми розуміли, що така робота не приносить очікуваного результату. Тому довелось злітати в Чернігів. На місцевому аеродромі ми знайшли гальмівні парашути, що вже відпрацювали своє, в які можна було покласти п’ятнадцять-двадцять мішків за один політ.

Скинули в реактор більше п’яти тонн суміші, показники вдалось знизити із 10 000 до 300 рентгенів

– Ми скинули в реактор більше п’яти тонн суміші. На четвертий день прилад показав – 300 рентгенів. Тобто нам вдалось знизити показники в десятки разів. Це дорогого варте… Вже минуло чимало років, а я й досі пам’ятаю, як ввечері, подивившись на реактор, можна було побачити вогняний купол. Краса – неймовірна, якщо не знати, яку загрозу вона становить… До речі, ми абсолютно чітко усвідомлювали, на яку небезпеку йдемо. Це ж біла смерть, нас цього ще в училищі навчили. Та 90 відсотків із вертолітників, які працювали в Прип’яті, пройшли Афганістан, були добре загартовані… Що вдієш, людям потрібна допомога! Не чув жодної відмови. Я прилетів одразу після пожежників. Усі 28 пожежників один за одним протягом півтора-двох тижнів пішли з життя. Я на той час вже був досвідченим, не надто сентиментальним… Та це було страшно…

 Колони автобусів розтягнулись на кілометри

– Процес евакуації я бачив згори. Колона автобусів розтягнулась на кілометри. У Прип’яті ж проживало 52 тисячі людей, доволі багато. Попередньо людям оголосили, що евакуація – тимчасова, місто потрібно покинути десь на тиждень. Хтось розумів, що це назавжди, хтось – ні. Одна сім’я примудрилась залишити рідну матір, аргументуючи тим, що вже за тиждень повернуться сюди. Я в цей час керував польотами з даху 9-поверхівки, що в кілометрі від реактора. Бабуся доповзла до вікна, розбила його і покликала на допомогу. Екіпаж побачив її. Вивезли. І подібних випадків немало…Ще врізалось у пам’ять, як перед евакуацією відкрили всі магазини, наливайки, безкоштовно роздавали пиво, коньяк, горілку… Бачив людей, які раділи й казали: «Яка турботлива влада!»

Медики писали з нас наукові праці

– Третього травня ми скидати суміші перестали. Виник ризик, що відбудеться черговий, не менш масштабний вибух. Адже під дією ваги та температури могла прогоріти платформа реактора, а під нею, в той час була вода, необхідна для його охолодження. Якби ми її не викачали, а шахтарі не зробили підкопи й не залили все бетоном, міг статись ще один вибух. Екіпажі вивезли в центральний науково-дослідний госпіталь. Я ж залишився ще на тиждень, адже треба було продовжувати розвідку. Коли командувач дізнався, що я досі там, наказав – терміново до госпіталю. Там медики досліджували нас,  брали матеріали, писали наукові праці. Такого досвіду в них, та і в усьому світі ще не було… Чорнобиль забрав багатьох моїх друзів, колег… Одногрупник-борттехнік розбився в жовтні, коли заливали клеєвою сумішшю дах машинного залу ЧАЕС, старший інспектор, мій земляк, помер від онкології…  На жаль, список можна продовжувати дуже довго…  Я й сам переніс 5 операцій і досі не розумію, як вижив….

Фотографії із особистого архіву Бориса Нестерова

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас в Telegram
@armyinformcomua
«Ворог отримав серйозного удару»: у Силах оборони розповіли, як вибили росіян з Піщаного

«Ворог отримав серйозного удару»: у Силах оборони розповіли, як вибили росіян з Піщаного

Підрозділи Сил оборони України завдяки спільним ефективним діям зуміли вибити російські війська з населеного пункту Піщане поблизу Покровська.

Президент України Володимир Зеленський провів зустріч із Фрідріхом Мерцом у Мюнхені

Президент України Володимир Зеленський провів зустріч із Фрідріхом Мерцом у Мюнхені

У рамках Мюнхенської безпекової конференції Президент України Володимир Зеленський зустрівся з головою партії «Християнсько-демократичний союз», керівником опозиційної фракції ХДС/ХСС у німецькому Бундестазі Фрідріхом Мерцом.

22-річна командирка гармати «Іскра»: як молода артилеристка знищує ворожі позиції

22-річна командирка гармати «Іскра»: як молода артилеристка знищує ворожі позиції

«Іскра» — так називають мужню дівчину-артилеристку, яка воює на Донеччині. 22-річна командирка гармати з 204-го окремого батальйону 65-ї окремої механізованої бригади ЗСУ «Великий Луг» щодня ризикує своїм життям, щоб захистити рідну землю від російських окупантів.

«Інформація — це зброя»: Головнокомандувач ЗСУ привітав військових журналістів

«Інформація — це зброя»: Головнокомандувач ЗСУ привітав військових журналістів

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський привітав військових журналістів з їхнім професійним святом, яке відзначається 16 лютого. У своєму зверненні він наголосив на важливості їхньої роботи у боротьбі з російською агресією.

Ворог запустив вночі 143 ударні БПЛА: Повітряні Сили повідомили про кількість збитих цілей

Ворог запустив вночі 143 ударні БПЛА: Повітряні Сили повідомили про кількість збитих цілей

Російські війська в ніч на 16 лютого, атакували Україну 143 ударними БПЛА та безпілотниками-імітаторами різних типів.

ЗСУ продовжують нищити ворога на Півдні: за добу ліквідовано 83 окупанти та багато техніки

ЗСУ продовжують нищити ворога на Півдні: за добу ліквідовано 83 окупанти та багато техніки

Сили оборони Півдня України продовжують завдавати вогневого ураження по місцях дислокації ворога, його вогневих позиціях та тилах. За минулу добу ворог зазнав значних втрат у живій силі та техніці.

ВАКАНСІЇ

Програміст-Військовослужбовець

від 20100 до 125000 грн

Дніпро

Косівський РТЦК та СП

військовослужбовець

від 20100 до 123000 грн

Кам'янець-Подільський, Хмельницька область

Головний сержант

від 21000 до 121000 грн

Червоноград

Червоноградський РТЦК та СП

Топогеодезист

від 20100 до 120000 грн

Вся Україна

77 ОАеМБр ДШВ ЗС України

Електрик-моторист, військовослужбовець

від 25000 до 125000 грн

Київ

Морська Піхота ЗСУ