Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Американське видання Defense News опублікувало цікавий текст заступника міністра оборони США з досліджень і розробок Майкла Гріффіна (Michael D.Griffin) під заголовком The challenge of our time («Виклик нашого часу»), що дає наочне уявлення про установки формування військово-технологічної стратегії Сполучених Штатів.
«9 листопада виповнилося 30 років із дня падіння Берлінської стіни, події, за якою протягом декількох років відбулося возз’єднання Німеччини, розпад Радянського Союзу і звільнення східноєвропейських васальних держав. Френсіс Фукуяма думав, що ми досягли «кінця історії», що глобальний конфлікт великих держав добіг кінця, і що панування західної ліберальної концепції стало спільним майбутнім. «Ми перемогли в холодній війні», – так говориться у всіх підручниках історії.
Перемагати здорово, за винятком тієї частини, де переможені відступають, переосмислюють, перенавчаються і пробують знову; в той час, як переможець думає, що гонка виграна раз і назавжди. Саме тому Сполучені Штати тепер опиняються позаду в певних аспектах сьогоднішнього суперництва великих держав. Як ми сюди потрапили і що з цим робити?
Виявилося, що Фукуяма був оптимістом, Росія і Китай ніколи не брали західні ідеали в якості стандартів майбутнього. Їхня прихильність авторитарним цінностям і поведінці була, в кращому разі, уповільнена перевагою західного альянсу після Другої світової війни. Відродження Росії і підйом Китаю слугують нагадуваннями про те, що свобода особистості, права власності, вільна торгівля на відкритих ринках, прозорість і підзвітність в уряді, верховенство закону і суверенітет націй не є загальноприйнятими в якості основних принципів людського суспільства. Це привілеї, за які кожне покоління має заплатити високу ціну кров’ю і грошима.
Там, де це можливо, Сполучені Штати розплачуються грошима, а не кров’ю. Цим принципом ми керувалися при веденні нашої політики в роки холодної війни. Знаючи, що не можемо перевершити чисельністю наших супротивників, ми інвестували в технологічну перевагу і витримали цей порядок протягом правління восьми президентських адміністрацій. Президент Рональд Рейган виграв холодну війну, пішовши ва-банк з тією ж політикою, що вели сім президентів – його попередників. Генсек Михайло Горбачов програв, тому що Радянський Союз не зміг наздогнати нас.
Що ми купили з цими інвестиціями? Спочатку була ядерна тріада: наші наземні міжконтинентальні ракети, підводні човни з балістичними ракетами і стратегічні бомбардувальники. Ця сила не залишала можливості противнику застати зненацька США і їхніх союзників першим ударом, який обезголовлює, тому що завжди залишалася впевненість в повному знищенні у відповідь після такого удару.
Не менш важливою була здатність здобути перемогу над більшою армією у звичайному бою. США взяли своє перевагою в точності ударів звичайних озброєнь, що було досягнуто еталонними системами наведення. Глобальна навігаційна система позиціонування, що дозволяє спрямовувати силу в потрібне місце, стелс-технологія, яка дозволила приховати наші літаки від ворожих радарів, високошвидкісний зашифрований зв’язок, що забезпечив чудові командно-штабні спроможності, радіоелектронна боротьба, що позбавила ворогів їхніх переваг, безпілотні літальні апарати, що забезпечили розвідку і проекцію сили, а також незаперечне домінування в космічній галузі. Зібравши все це разом, ми перемогли.
Ці можливості були якісно нові в той момент, коли їх уперше застосували. Тоді вони були поза досяжністю будь-якої іншої країни на землі. Але багато з них тепер є доступними на комерційному ринку, а інші, на зразок технологій радіоелектронної війни і стелс-технології, тепер широко відомі. Деякі потенційно прогресивні технології, такі як штучний інтелект і машинне навчання, 5G і мікроелектроніка, нині упроваджуються не оборонними замовленнями, а комерційними інтересами. У деяких галузях, де немає цивільних комерційних додатків, таких як гіперзвуковий політ, ми просто відстаємо. І в космічних технологіях – колись незаперечному наріжному камені військової переваги США – ми стикаємося з викликом із боку російських і китайських можливостей та рішучості цих країн оскаржити нашу перевагу. Коротше кажучи, Сполучені Штати більше не володіють незаперечною технічною перевагою, що дозволяє домінувати у майбутній сутичці.
Протягом більш ніж одного покоління ми не робили спроб системної модернізації оборонного потенціалу, вносячи лише незначні поліпшення в існуючі можливості. Ці незначні поліпшення не дозволяють вплинути на результат конфлікту, до якого наші противники, знаючи, як ми воюємо, готувалися протягом покоління.
Однак ми знаємо, що нам потрібно робити. У Стратегії національної оборони вказані основні напрямки інвестицій: відродження ядерної тріади, мікроелектроніка, кібербезпека, біотехнологія, 5G, космос, гіперзвукові технології, штучний інтелект, спрямована енергія, автономні системи, мережеві комунікації, протиракетна оборона, квантова наука й інші. Перевага в цих технологіях, уплетених в нову військову архітектуру, яка кидає виклик нашим противникам, а не реагує на їхні дії, є ключем до стримування і перемоги в майбутніх конфліктах.
Платники податків були щедрими на оборонний бюджет, але неефективно одночасно і купувати більше застарілих систем, і намагатися створити армію майбутнього. Тому ми повинні вирішити: на які короткострокові ризики готові піти, і від яких нинішніх систем готові відмовитися, щоб звільнити ресурси для інвестицій в технології майбутнього, які не дозволять противникам почати війну, бо вони будуть впевнені, що не зможуть перемогти. Це найважливіше питання національної безпеки нашого часу».
